Храм поезії (🖤)наживо

Відкрити в Telegram · @uapoets

Книги

Останні пости

Храм поезії (🖤) · репост

плач і я буду з тобою плакати доки світ не щезає не щезатиму тільки плач зі мною і ні з ким більше не плач

Храм поезії (🖤)

Час планувати втечу Мимоволі спадає вечір із плечей найніжніших — твоїх. Саме час планувати втечу від великих образ і малих. Слів задушених повні жмені — тих, що вчасно сказати не встиг. Сотні «вибач», і всі у кишенях. Торохтять під ногами мости. Пахне м’ята у чашці з чаєм. Ти навпроти — далека й моя. Сядь-но ближче: ніч вже згасає, і з безодні зринає зоря. Ранок ляже на наші плечі та помирить упертих, глухих. Саме час святкувати втечу від великих образ і малих. (с) Олена Галунець

Храм поезії (🖤) · репост

"AmoreСон" вечір як будяк чіпляється до штанів не спинити ейфорію тану світ — нуга зайвий шум шмиргнув за розплавлені задимлені листопадом горизонти не насититись твоїм віртуальним муркотінням нашим словесним с... покотись нарешті до мене без вагань попри чорні дощі попри кілометри а поки буду падати в сон в якому мене жде порція тебе порція довготривалого щастя там смарагдово-сірі очі з відблисками березневого світила від яких розростається втіха тихо і лагідно а переплетення тіл розмиває тривоги страхи‌ зі стріх стікає сновидіння його всотує ранкова земля мені б далі пити соки твоєї душі нікого і нічого більше не знати — тільки тебе моя таємнице моя маніє © Ольга Далабожак (Helga) 10.11. 26 Фото: Христина Ільницька

Храм поезії (🖤) · репост

Вірш №47 у безладі — серед кленового листя, торуючи серцем незайманий шлях, я плюнув у вічі іржавому місту — воно розчинило у тихих дощах. змішалися фарби, стеклися донизу. усотався злістю у жилки та виїмки. я градієнтовно в гербарій вживився, довкола на метр у золоті виникнув. тепер я зім'ятий вологою вулиці, притиснутий чоботом людства в асфальт, журюся: огорнутий мрякою-скутістю. у жилках та виїмках грає lo-fi. сміється довкола малеча у куртках, хлопчина кохану цілунком гризе, блюють та плазують при кнайпі укурки — я мружусь на щастя, яке не моє. зберуть мене двíрники зранку докупи, ніяк не пручатимусь — буду безсилим, і місто помститься за пиху-розкутість, та згодом усіх перетворить на силос. © Анатолій Касперський 21.11.2026 #поезія

Храм поезії (🖤) · репост

VIII. НЕВІДЬ На мене насувався обрій Мов хвиля, мов приплив Нічого доброго не віщувала Ця до нестями вигострена синь Нудота ширилася горлом Й тривога наростала в підребер'ї Я відчував хребтом Це неминуче, неминуче, неминуче... Чи я з лякливих? Як не так Я помирав сто раз, І стільки ж був воскреслий Я помирав сто раз Хоч дикі вітри вили в горна жаху І сонця списи мітили у скроню В сто перший раз я був напоготові: В очах моїх вогонь, в моїй правиці меч Із циклу "Флора" 2026

Храм поезії (🖤) · репост

ПОЛОВИНКИ Відшукавши усі ерогенні ділянки і точки, Моє тіло вивчав по зірках, та наносив на мапу, Подарунок небес, астроном, чи улюблений сталкер, Половинка і пазл, не змінивши, коханням доповнив. Пам'ятаєш, любив цілувати обидві долоні, Прислухався до пульсу і рухався з ніжністю вище, Заповзали мурахи під шкіру, сполохавши вирій І метелики пурхали, іскрами сипались вгору. Повертались, студили розпечене пристрастю лоно, Розсипали пилок, тріпотіли сльозами на віях, А ти вів до вершини, по сходах, занадто уміло І на крила метеликів падає стишений стогін. Бісеринками поту покрилось і вигнулось тіло, Неймовірним зусиллям утримуєш мить насолоди, Досягнули ми разом оргазму і стомлені поряд, У обіймах Морфея дрімаєм, розніжено млієм...

Храм поезії (🖤) · репост

Ти суцільний ред флег. Ти червоний. Ти полум'я. Спокій. Ти отрута. Ти мед. Хиткий човен. Неспалений Попіл. Ти навічно. На мить. Ти бурхливість. Вразливості Тиша. Твоя справжність болить Поміж ребер, Стискається Віршем. Ти суцільний ред флег. Ти прозорий І темний Водночас. Смертоносний ковчег. Прісне море. Безсоння Дівоче. (с) Аделіс #Вірші_Аделіс

Храм поезії (🖤) · репост

увага, творчі люди! є дуже гарна новина. і попрошу ділитись нею з усіма – кум, брат, сват, собака чи репост в своїх каналах. роблю масштабний проєкт, де створив і створюю платформу, яка обʼєднує авторів, читачів та спільноти в одному місці. так сказати, альтернатива телеграму. не буду багато говорить, все треба спробувати. обовʼязково рекомендую завантажити додаток і мати на телефоні вже Escapism. час виходити з буденності. сайт – https://escapism.top/ телеграм канал з новинами сайту – @eskapism_prostir

Храм поезії (🖤) · репост

у розхристані петлі дощу, звальцювавшись у срібний підвіс, просочилася близькість. йде по місту затертих манжетів, тротуарами тягнеться довгим хвостом листопадових зривів, й на затінену сукню її з домотканого хмизу осідає довкіл воркітливо-пильнуюче птаство. і уривчастим співом до рук твоїх тулиться щем безумовності, наче у розламаний кряж монологу простягається довга хребтина нетрактованих віршів, / поки світом несеться навскіс ласий здиблених подихів зліт пралісного екіпажу.

Храм поезії (🖤) · репост

В цих двох (і ще 2-х) сьогодні день народження 🎂 🤍 Ти можеш, що хочеш, але обери — радіти. З причин несуттєвих, просто, як вміють собаки й діти. З того як співає пташка або відступає відстань, з того як як спочатку важко, а потім — квиток на південь. З того, що не може бути, але незбагненно є, З того, що пора б забути, та тільки воно ж твоє. З того, як із горя віра горнеться кошеням і палить домашнє вогнище тут та там. Як шлях проступає відтиском на кросівках, як вітер ганяє відблиски на тарілках, як вміння мовчати сходить — та квит всьому. Як вміння прощати ладить свою тюрму. Як порожньо тут без кожного. Виє вітер. Але якщо можеш вибрати — то обери радіти. 💛 Згадайте сьогодні з добром і обійміть когось поруч 🫂 Банка для святкових привітань: https://send.monobank.ua/jar/9X4tPCyE1Z

Храм поезії (🖤) · репост

question for consideration людина у людини питає "як твої справи часом останнім?" "як успіхи у подоланні шкідливих звичок?" "як твоє ліве передсердя по жовтням себе почуває все ще аритмічне?" людина людину кличе людина людину окликає "стережись, там слизько" "не підходь до самого краю" "обережно, гаряче, дай спершу охолоти" "в безодню не зазирай від нудьги" людина людині рекомендує ліки від нудоти людина людині пропонує сірники, мости та запас легкозаймистого людина людину ненавмисне пригадує занадто інвазивно людина тікає з міста котру вже поспіль зиму тільки щоб не шкодити мимоволі людина цікавиться у долі "чи вдосталь вже пройдено мною від колишньої істоти до чогось, що людську подобу має" людина дивиться на руки сухі від роботи на ноги, що стоптали степи безкраї та ніби не схожі на ратиці доля відповідати не квапиться людина у людини перепитує "то як справи, затихла щось зовсім" "пила сьогодні чаю? стало легше дихати?" "як взагалі тобі ця осінь?" людина вирощує на тиші знайомій просо щоб виправдати частково повітря витрати людина людину не просить людина людині – чужість, порожнеча надмірний небажаний досвід сенсу відсутність абсолютна синці на колінах, втомлені плечі людина людині безлюдна 🟪2026🟪

Храм поезії (🖤) · репост

Привіт! триває набір на поетичний конкурс «Зілля мандрагори» тут умови конкурсу

Храм поезії (🖤) · репост

кальдера ми тут були. памʼятаєте, ми тут були всі? там, де вітри по кімнатах розкидали листя, де у порожніх віконницях морок і терен. скільки ми тут планували і скільки вершили, скільки, здираючи нігті, повзли до вершини, тільки щоб потім зірватись із неї в кальдеру. ми тут були. пам’ятаєте, ми тут були десь? там, де і досі лишилися нашого сліду обриси — стерті доріжки й пожовклі блокноти. там, де у миті здавалось, що ми нескінченні, де ми шукали себе у беззоряній черні, та не змогли запалити розмоклого ґноту. ми тут були. пам’ятаєте, ми тут були ще? що нам зосталось плекати? хіба попелище. спогади мертвого світу, руїни і вірші. не озираючись, спини тримаючи рівно, ми тут були — по дорозі із лона у прірву, і до останнього вірили, ніби навічно. (20.XI.2026)

Храм поезії (🖤) · репост

Надзвичайно атмосферний осінній вірш Оксани Приходченко https://t.me/literospletinnia Один з кращих для мене у марафоні #винонадихає В трійці кращих Читаю я

Храм поезії (🖤)

Вином червоним по небесній скатертині Розлився вечір і дивується: "Де гості?" В осінні сквери кличе йти. Медитативно Шепоче листя під ногами, клени гострят На зиму профілі свої. До грудня встигнуть. Вино червоне на дубах. Чи лиш здається? Он жвавий жолудь пострибав у коло друзів. Щоб не бентежила журба душі фортецю, Я залюбки вбираю свіжозбите смузі З яскравих барв, допоки жовтень грає скерцо. Вином червоним просочились хризантеми, Джмелі в пилочку майже сплять. І темінь швидко Стирає плями навкруги. Вночі натхненно Горіхи знов перешиватимуть накидки. Що стало краще, вранці сонце їх запевнить. Вином червоним майоріє горобина. Так серед чорних днів вкрапляються моменти, Що витягають з негатива й не набридне В свою палітру фарбувати дні, бо стерти Все завжди легше, ніж бої вести постійно. А поки місяць у картатих кронах тоне, Доносить вітер від зими колючі звістки. Жене додому ніч крізь листяні затори, Десь поруч гілкою сосни зненацька трісне. Проведемо ж у вічність час вином червоним. P.S. Вірш на минулорічний марафон Олі Ритик "Вино надихає". @literospletinnia #винонадихає #приходченко

Храм поезії (🖤) · репост

Привіт! триває набір на поетичний конкурс «Зорі Брайля» тут умови конкурсу * назви тем та конкурсу, це назви віршів зі збірки Олени Галунець «Радіохвилі» нагадую, що назви тем не повинні буквально використовуватись у віршах, а виключно для надихання темою.

Храм поезії (🖤) · репост

23 Steamcity Тиску! Тиску! Піддавай до пекельного свисту! На циферблаті іржа від спадщини. Досить у снах pratum креслити, погладь голову дзвінкого друга із шестерней. Хмари розстібнулися для тебе — приймай свою ванну. Не чіпай Eleaf, склади ноги в механотос — за тебе місто випустить пару. Сьогодні тебе принесуть у жертву, символе покірності, рухайся далі. Тиску! Тиску! Піддавай до пекельного свисту! Вулиці волоцюг! Стискайтеся, збирайтеся, сплітайтеся у єдиний ланцюг, на якому повіситься час. Йти проти стрілки — плювати проти вітру, окремі деталі — розгублені дрібки, лише в механізмі лишімося вічними. Відкинь параною! Лабіринт кают — єдиний світ, ковчег технологій, майже пара Ною! Як паралельний параграф історії! Але парадокс у тому, що скільки не каркай, цей механізм не буде спотворено ані зсередини, ані ззовні. Тиску! Тиску! Піддавай до пекельного свисту! Пазурі квітня створили із прихистку — клітку. Сковують жертву, щоб місто зустріло прийдешні літá. Рік — замкнене коло, що скоро поглине чергову дефектну деталь. Інші ж змастяться кровʼю і зможуть служити надалі. Тиску! Тиску! Піддавай! щоб місто не стихло…

Храм поезії (🖤)

Кохана, де там обладунки? Сьогодні маю я турнір. Помщуся за усі грабунки, А потім — з друзями в трактир. Не переймайся, дамо серця. Мій меч заряджено на успіх. Ну що ти, милая, не сердься, І подаруй нарешті усміх. Де я, там завжди тільки слава, Зі мною — досвід, честь і фарт. В моєму серці — ти, держава... Але люблю я ще азарт. @creativemeetings #євген_волощенко

Храм поезії (🖤) · репост

Попри важку ніч, як каже Мадяр: Ми вистоїмо – мацква ляже! Столітній в'яз на перехресті літ Пускає тінь на стіни тогорічні, Повзучий світ готується до січня, Таємний світ у спалаху розквіт. Сирий горіх, терпкий духмяний глід – Бариста-дощ брунатні запозичив. Столітній в'яз на перехресті літ Пускає тінь на стіни тогорічні. Чи то дахи накрили вовчий слід? Збігає з димарів осіння вічність. І все навколо, наче потойбічне, Полонить тінь і подихами цвіль. Столітній в'яз на перехресті літ. ЮІ, ©️

  1. 1Києве, зустрічай! Повноцінний слем-сезон у столиці від LitSlamUA та «Аканту Київського» 🔥 Ми вже зачекалися, щоб анонсувати нашу першу осінню прем’єрку. І ось — 21 листопада о 17:00 чекаємо всіх, хто пише й хто слухає, у PEKLO TOYS на Володимирській, 12В. Що таке прем’єр-ліга — розказуємо. Один тур, три хвилини на виступ і можливість потрапити до вишки. Як усе працює 🎤 У вас є 3 хвилини на сцені, щоб розʼєбати публіку. За кожні 10 секунд понад ліміт знімаємо один бал. ✍🏻 Читаємо власні тексти. Чужі тексти, переклади чужих текстів, тексти російською та музичний супровід не допускаються. 5️⃣ Оцінює зал за п’ятибальною шкалою. Чотири комплекти оцінок дістануться випадковим глядачам, і після половини виступів їх передадуть іншим людям у залі. П’ятий комплект продамо з аукціону перед початком слему, і він залишиться у власника до кінця. 🍁 До вишки проходять ті, хто набере найбільше балів. Вишка буде вже 29 листопада — там і визначимо, хто стане чемпіоном чи чемпіонкою київської осені 2026. Як потрапити на прем’єрку? Реєструйтеся за посиланням осьо тут. Вхід — 250 грн. Під час події також проведемо благодійний аукціон. Зібрані кошти спрямуємо на потреби Сил оборони України. Побачимося на прем’єрці, Києве!90

Поки порожньо

Відкрити канал у Telegram

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA