
Храм поезії (🖤)
Час планувати втечу Мимоволі спадає вечір із плечей найніжніших — твоїх. Саме час планувати втечу від великих образ і малих. Слів задушених повні жмені — тих, що вчасно сказати не встиг. Сотні «вибач», і всі у кишенях. Торохтять під ногами мости. Пахне м’ята у чашці з чаєм. Ти навпроти — далека й моя. Сядь-но ближче: ніч вже згасає, і з безодні зринає зоря. Ранок ляже на наші плечі та помирить упертих, глухих. Саме час святкувати втечу від великих образ і малих. (с) Олена Галунець