Fucking Awesomeнаживо

Відкрити в Telegram · @traversem

Маркетинг і PR

Останні пости

Fucking Awesome

Ціль у контексті: як мозок згадує бренди Ви йдете на кухню, переступаєте поріг і забуваєте, навіщо прийшли. Повертаєтесь у кімнату, і згадка з'являється сама. Психолог Габріель Радванскі вивчав цей ефект дверного прорізу в лабораторії: зміна обстановки справді погіршує пам'ять про намір, який виник в іншому місці. Пояснення добре лягає в теорію Лізи Фелдман Барретт. Мозок не зберігає спогади як файли. Щоразу, коли ми згадуємо, він збирає подію заново з того, що є під рукою зараз: з обстановки, стану тіла і того, що ми намагаємося зробити. Змінилась кімната, змінились будівельні матеріали, і намір не зібрався. ⸻ Концепти, з яких мозок усе це складає, Барретт описує через ціль у ситуації. Ідея йде від психолога Лоуренса Барсалу. «Що винести з дому під час пожежі» цілком робочий концепт, хоча діти, ноутбук, паспорт і бабусин фотоальбом не мають нічого спільного, крім мети. Для мозку вони одна категорія, поки є пожежа. З брендами те саме. Бренд згадується, коли мозок збирає концепт під поточну ціль, і бренд опиняється серед матеріалів. Завтра ціль трохи інша, і збірка буде іншою. Романюк і Шарп теж пишуть, що зв'язок бренду з ситуацією не витягується щоразу однаково. ⸻ Дженні Романюк пропонує описувати category entry points через 7W: навіщо, коли, де, під час чого, з ким, з чим і з якими відчуттями. Це дуже практичний інструмент. Але в ньому сім питань стоять поруч, наче рівноправні координати. Барретт підказує, що вони влаштовані інакше. Ціль організовує решту, а коли, де і з ким важать остільки, оскільки змінюють зміст цілі. Кава о сьомій ранку вдома буває двох видів. Один: швидко прокинутись. Другий: десять хвилин тиші, поки не прокинулись діти. Час, місце і чашка однакові, а бренди спадають на думку різні. Звідси практичний висновок для досліджень CEP: записувати пари «ціль + обставини», замість того щоб заповнювати сім колонок окремо. Відчуття я б теж не рахував окремим виміром. За Барретт, воно саме збирається з ситуації і мети. ⸻ Тепер JTBD. По суті це та сама формула цілі в контексті. Ehrenberg-Bass питає, чи згадають бренд, коли настане ситуація. JTBD питає, що за прогрес людина намагається отримати в цьому контексті і що її стримує. Обидва підходи працюють на одному механізмі пам'яті. І ще одна річ, яка мені здається цікавою. Інтерв'ю в стилі Боба Моести починаються з дрібних деталей: де ви були, хто був поруч, яка була погода, що ви робили перед тим. Новачкам це здається зайвим. З погляду Барретт це відновлення обстановки, з якої мозок може знову зібрати тодішню ціль. Той самий трюк, що й повернутися в кімнату, щоб згадати, навіщо йшов на кухню. Розповідь респондента однаково буде реконструкцією, і варто це пам'ятати, аналізуючи інтерв'ю. Скажу чесно: цей зв'язок між Барретт, Ehrenberg-Bass та JTBD є моїм синтезом. Самі автори його так не формулюють, а теорія Барретт досі має серйозних критиків серед прихильників універсальних емоцій. Але для роботи з CEP і з інтерв'ю ця рамка мені вже стала в пригоді.

Fucking Awesome

Іноді здається, що вся ця стратегічна складність уже занадто. Ти й так перевантажений викликами й проблемами, а тут ще розбиратися в наступному рівні складності, в тому, як поводяться адаптивні системи. Нереально. Але це омана. Зграя птахів рухається дуже складними траєкторіями, хоча кожен птах дотримується кількох простих правил. Так само й системи, з якими ми маємо справу: ринок, інновації, технології. Вони підкоряються доволі простим законам еволюції. Хто їх опанував, бачить патерни там, де більшість бачить випадковість. Найдалі цим шляхом пройшов Саймон Вордлі, який розробив метод мапування складних систем (Wardley mapping). Уже два роки цей метод у RUUUSH викладає Іван Філіпов. Формат мастермайнду: після короткої теоретичної частини ви практикуєте стратегічне мапування за Вордлі. За 2 місяці і 16 практичних зустрічей ви навчитеся бачити патерни там, де інші бачать хаос. Відчуття, що складність тисне, змінюється цікавістю: хочеться розплутувати клубок зв’язків між елементами екосистеми. Мабуть, окрім JTBD, немає методології, в яку я вірив би більше, ніж у мапування за Вордлі. JTBD допомагає розуміти поведінку людей, мапи Вордлі допомагають розуміти поведінку систем. Старт 12 листопада. 2 місяці, 16 зустрічей по 2 години, онлайн наживо. Вівторок і четвер о 17:00 за Києвом. Деталі й реєстрація: https://www.ruuush.marketing/wardley

Fucking Awesome

Dynamic uncertainty або чому тренд-репорти, що раз на рік заполоняють наші стрічки, не несуть ніякої користі. У Санта-Фе є бар El Farol, де по четвергах грали ірландську музику. У 1994 році економіст Браян Артур придумав на його прикладі задачку. Сто людей щотижня вирішують, чи йти в бар. Якщо прийде менше шістдесяти, вечір вдався. Якщо більше, тісно і гучно, краще було сидіти вдома. Кожен намагається вгадати, скільки людей прийде, і швидко з’ясовується, що спільна модель прогнозу тут не працює. Скажемо «буде вільно», всі підуть, і в барі буде тісно. Скажемо «буде тісно», всі залишаться вдома. Ситуацію, коли невизначеність виростає з наших власних реакцій на неї, у стратегії називають dynamic uncertainty. ⸻ Комета летить однаково, хоч скільки астрономів за нею стежить. З ринком так не виходить. Джордж Сорос називав це рефлексивністю: люди діють на основі своїх уявлень про ринок і цими діями його змінюють. Економісти знають схожу штуку як закон Гудгарта. Показник, який зробили ціллю, з часом погано вимірює те, для чого його придумали. У маркетингу це видно на рекламних каналах. Поки про новий канал мало хто знає, трафік у ньому дешевий. Потім хтось розповідає про нього на конференції, туди приходять усі, аукціон розігрівається, і через рік канал коштує приблизно як решта. Схожа історія сталася з hard seltzer у США. У 2019-му категорія росла так, що кожен виробник напоїв вписав її собі в план. За два роки на полицях з’явилися десятки брендів, зростання сповільнилось, і багато запусків тихо зняли з виробництва. Сам тренд нікуди не подівся, просто на нього зреагували всі одночасно і однаково. ⸻ Чим довший горизонт плану, тим більше в ньому чужих реакцій, яких ще не було. П’ятирічна стратегія описує ринок, де конкуренти й клієнти ще не відповіли на ваші ходи. Що з цим можна робити. 1. Питати, хто ще це бачить. Якщо тренд уже є в кожному трендрепорті, вікно, найімовірніше, закривається. 2. Рахувати хід конкурента. Перед запуском варто відповісти, що він зробить, коли побачить ваші результати. Якщо скопіює за пів року, це має бути в бізнес-кейсі. 3. Будувати на тому, що важко скопіювати. Власні дані, стосунки з клієнтами, дистрибуція, досвід команди. Про них можуть знати всі, але відтворити швидко все одно не вийде. Варто ще пам’ятати, що рефлексивне не все. Демографія чи клімат змінюються однаково, хоч скільки компаній їх обговорює. Тому варто розділяти тренди на ті, що спираються на фізичні або демографічні процеси, і ті, що тримаються на поведінці людей.

Fucking Awesome

Ергодичність, або чому середнє по ринку вам не допоможе Уявіть два сценарії. Сто людей приходять у казино на один вечір. Хтось програє все, хтось виграє, в середньому група втрачає кілька відсотків. І другий: одна людина ходить у те саме казино сто вечорів поспіль. Математично здається, що це одне й те саме. Насправді, якщо ця людина програє все на 28-й вечір, вечорів з 29-го по сотий у неї просто не буде. Середнє по групі для неї нічого не означає. Ця різниця має назву: ergodicity. ⸻ Термін прийшов зі статистичної фізики, а в економіку його останні роки активно переносить фізик Оле Петерс. Система ергодична, коли середнє по багатьох учасниках в одну мить збігається із середнім для одного учасника на довгому проміжку часу. Тисяча підкидань однієї монети дає ту саму картину, що й тисяча монет, підкинутих разом. З грошима і бізнесом так буває рідко. Петерс показує це на грі з монетою. Орел: ваш капітал зростає на 50%. Решка: падає на 40%. Очікуване значення кожного кидка позитивне, плюс 5%. Будь-який фінансист скаже: грайте. Тепер пограйте самі. Один орел і одна решка: 100 × 1,5 × 0,6 = 90. Ви втратили 10%. На довгій дистанції типовий гравець втрачає приблизно 5% за кидок і поволі йде до нуля. Середнє по мільйону гравців при цьому росте, бо його тягнуть угору кілька неймовірних щасливчиків. Ви, швидше за все, не один із них. ⸻ Більшість бізнес-кейсів рахують через очікуване значення: вірогідність успіху множать на виграш. Ця математика мовчки припускає, що ви зіграєте багато разів і результати усередняться. Компанія в реальності грає один раз. Касовий розрив, втрачений ключовий клієнт, провалений запуск чи репутаційний скандал не усереднюються з успіхами паралельних всесвітів. Що з цього випливає на практиці. 1. Спершу питати про руйнування. До розмови «скільки ми заробимо» варто з’ясувати, чи є сценарій, після якого гри більше не буде. Якщо є, очікуваний прибуток його не компенсує. 2. Розмір ставки важить більше за її якість. Добра ідея з надто великою ставкою може вбити компанію. Посередня з малою ставкою дасть ще одну спробу. 3. Виживання накопичується. Хто залишився в грі, отримує наступний хід і нові дані. Ергодична економіка Петерса досі спірна. Частина економістів вважає, що стара теорія корисності з логарифмічною функцією вже все це враховує, просто під іншою назвою. Я не беруся судити цю суперечку. Для управлінського рішення вона мало що змінює.

Fucking Awesome

Ок, давайте занурюватись детальніше. Adjacent possible: чому ми не можемо передбачити майбутні можливості Стюарт Кауфман, біолог-теоретик, придумав термін adjacent possible, коли розбирався з походженням життя. Його цікавило, як із кількох простих молекул за мільйони років виросла вся хімія біосфери. Відповідь, яку він побудував, потім чудово лягла на економіку, ринки й інновації. І заодно пояснює, чому детальні стратегічні плани в складному середовищі майже завжди ламаються. ⸻ Механіка така. Система в кожен момент може перейти тільки в стани, які лежать на один крок від поточного. Молекула може з’єднатися з тими молекулами, що поруч. Компанія може зробити продукт із технологій, компетенцій і звичок клієнтів, які вже існують. Цей набір сусідніх станів і є adjacent possible. Коли система робить крок, сусідство зсувається разом із нею. З’являються комбінації, яких на попередньому кроці не було навіть як варіанту. Візьміть наприклад мікрохвильовку. У 1945 році інженер Raytheon Персі Спенсер працював із магнетроном для радарів і помітив, що в кишені розтанув шоколадний батончик. Магнетрон з’явився через війну і потребу в радарі. Радар спирався на десятиліття роботи з радіохвилями. У 1650-му мікрохвильовку не винайшов би навіть Леонардо да Вінчі: до неї було забагато кроків, і кожен відкривався лише після попереднього. З бізнесом те саме. Uber неможливо було запустити в 2005-му. Потрібні були смартфон з GPS, магазин застосунків, звичка платити карткою, прив’язаною до телефона, і готовність сісти в машину до незнайомця, бо бачиш його рейтинг. Коли все це склалося, ідея опинилась на відстані одного кроку, і кілька команд взялися за неї майже одночасно. Стівен Джонсон у «Where Good Ideas Come From» наводить купу таких паралельних відкриттів. Плями на Сонці в 1611 році незалежно помітили четверо астрономів у різних країнах. Телескоп щойно з’явився, і наступний крок був очевидний усім, хто його тримав у руках. ⸻ Тепер найнеприємніше для стратегів. Кауфман каже, що простір можливого неможливо навіть prestate, тобто заздалегідь перелічити. Він росте в процесі. Сьогодні ми бачимо тільки свій найближчий шар. Що буде через два-три кроки, залежить від того, куди підуть система, конкуренти, клієнти й регулятори. Більше даних тут допомагає мало: майбутніх станів ще немає, вимірювати нічого. Звідси межа класичного планування. Детальний маршрут до стану в 2031 році має сенс там, де причинність стабільна, в ordered domains у термінах Сноудена. У complex domain план спирається на карту, а місцевість під нею перебудовується щоразу, коли хтось робить крок. Чесно скажу: adjacent possible важко перевірити емпірично. Це радше лінза, ніж закон. Але вона пояснює багато речей, які інакше доводиться списувати на везіння. Завтра буде детальніше про ergodicity

Fucking Awesome

Чому форсайти майже завжди розчаровують Ринок любить форсайти. Воркшоп зі сценаріями, trend report, «майбутнє 2030», карта можливостей на стіні. Після такого дня в кімнаті з’являється відчуття, що майбутнє трохи приручили. Але в стратегії вони систематично не спрацьовують, як би якісно цю вправу не виконували. Можна взяти кращих фасилітаторів і вдвічі більше даних, результат буде приблизно такий самий. Причина в системах, до яких ми форсайт прикладаємо. ⸻ Дейв Сноуден розводить ordered і complex domains. В упорядкованих доменах причини й наслідки більш-менш стабільні, там прогноз має сенс. Стратегія майже завжди живе в complex domain. Причинність там нелінійна, і найбільше, що можна розгледіти, це disposition, схильність системи до певних патернів. Минулого року закономірність працювала, цього року контекст зсунувся, і вона мовчить. У Сноудена на це є коротка формула: hindsight does not lead to foresight. Стюарт Кауфман іде ще далі зі своїм adjacent possible. Нові можливості в складних адаптивних системах (ринки, галузі, технології, поведінка людей) виникають по ходу. Кожен новий стан відкриває варіанти, яких секунду тому просто не існувало. Тобто ми не знаємо, що стане можливим, і дізнатися наперед не можемо в принципі, хоч скільки даних збирай. Форсайт у такій системі малює карту місцевості, якої ще немає. Далі non-ergodicity. Якщо вчорашній результат змінює твої завтрашні шанси, середні значення і вірогідності для окремого гравця мало що кажуть. Не можна порахувати «середнє значення» між твоїм банкрутством та чужими успіхами. Ти граєш один раз, своєю компанією, і точки неповернення в цій грі справжні. На слайді «збалансовані» сценарії цю асиметрію просто не показують. І dynamic uncertainty. Ринок реагує на наші дії й на дії конкурентів. Стабільна тенденція ламається якраз тому, що всі її помітили і почали під неї підлаштовуватись. У припущень короткий термін придатності, а п’ятирічний форсайт описує світ, який розвалиться задовго до п’ятого року. ⸻ Тому більшість форсайт-вправ нагадують танець дощу. На погоду він не впливає, але учасникам після нього спокійніше. Думати про майбутнє все одно корисно, якщо чесно називати це розмовою про можливості. Проблеми починаються, коли зі сценарію роблять маршрут і будують під нього стратегію. У складних середовищах краще працює адаптивність - короткі цикли probe-sense-respond і експерименти, провал яких компанія переживе. Плюс управління експозицією: питання «скільки ми втратимо, якщо помилимось» дає більше, ніж «що станеться». І готовність швидко повернути, коли вилізе щось, чого не було на жодній карті.

Fucking Awesome

Друзі, вітаю. . Сьогодні о 19:00 я представлю модель адаптивної бренд-стратегії, які кроки в неї входять, чим вона відрізняється від звичної стратегії і з чого почати у власній роботі. Ця модель — стабільне ядро з гнучкими елементами, які змінюються разом із контекстом. Я запросив Богдана Гетманова, Strategy Lead в banda, почеленджити цю модель, так шо має бути цікаво. Зустріч робимо в zoom, тож запрошую долучатися до обговорення. Якщо не вийде підключитися наживо, запис надішлемо всім зареєстрованим. Реєстрація тут

Fucking Awesome

Є історія про Камю і де Бовуар. Вони сидять увечері, випивають, і де Бовуар питає: як можна бути щасливим у світі, де стільки страждань? Як сміятися, пити й танцювати, коли мільйони людей вбивають і катують? Камю відповів приблизно так: твоя відмова від радості нікого не вилікує, вона просто додасть ще одне страждання до загальної суми. ⸻ У 2005 році поет Джек Гілберт видав вірш «План судового захисту» (A Brief for the Defense). Він побудований як промова адвоката. Підсудного обвинувачують у тому, що він радіє. У світі голод, тортури, діти помирають у місцях, куди ти ніколи не потрапиш. Як ти смієш сміятися? Як ти взагалі спиш вночі? Гілберт міркує так само, як Камю. Страждання вже щось забрало. Якщо у відповідь ти гасиш власну радість, воно забирає ще й твоє життя. ⸻ Потім Гілберт іде далі, він вважає радість обовʼязком. Якщо жах відбирає в людини здатність радіти, він починає диктувати їй умови. А коли навколо темно, тим, хто ще здатен принести трохи світла, варто це робити. При цьому ні Камю, ні Гілберт не закликали відвертатися від чужого болю чи відмовлятися допомагати. Вони лише кажуть, що людина, яка здалася стражданню, його не зменшує. Jonny Thomson

Fucking Awesome

Друзі, чи є тут хтось, хто намагався отримати грант «Власна справа» на бізнес у креативних індустріях? Бо ми зараз копаємося в цій темі й хочемо зрозуміти, як ця історія працює не згідно постанов, а в реальному житті. Що було зрозуміло, що зупиняло, де все пройшло гладко, а де починався квест. Якщо маєте такий досвід — заповніть коротку форму: forms.gle/… Навіть якщо грант у результаті не отримали — нам якраз цікавий сам досвід подачі, а не тільки success stories. І якщо знаєте когось із креативних індустрій, хто через це проходив, — перешліть їм цей пост. Буду вдячний.

Fucking Awesome

Кожного з нас у якийсь момент починають переслідувати сумніви щодо того, як ми живемо. Важко сказати, коли саме це починається, бо ми звикли їх ігнорувати, виштовхувати з голови. Але вони терпляче чекають на краю свідомості. Питання типу: Чи я досі вірю в ту версію успіху, навколо якої побудував усе своє життя?» Ми не ставимо ці питання також і тому що розуміємо: якщо відповісти чесно, точно доведеться щось міняти. ⸻ У 2025 Wilmot, Wiernik і Ones опублікували в Psychological Bulletin роботу, яка робить із цього питання емпіричну задачу. 111 метааналізів, 206 змінних життєвого успіху, 2,25 мільйона людей. Вони взяли все, що ми називаємо успішним життям (дохід, карʼєру, творчість, здоровʼя, шлюб, задоволеність, вплив) і подивились, який набір рис характеру(Big Five personality traits) оптимально передбачає кожну змінну. Перший висновок очікуваний. Близько 70% передбачення дає загальний рівень: коли всі риси вище середнього, все в житті вище середнього. Другий цікавіший. Решта факторів успішного життя залежить від конфігурації Big Five профілю . І ці конфігурації збиваються в 10 кластерів, а ті в три метакластери. ⸻ І от лихо - профілі різних кластерів конфліктують між собою. Задоволеність життям найкраще передбачає висока емоційна стабільність при низькій відкритості. Але це майже дзеркально до високоі відкритості при низькій доброзичливості, що передбачає творчість і вплив. Тобто або задоволеність життям без творчості або творче бентежне життя без задоволеності. Не все разом. Те саме з «пробитися» проти «порозумітися»: низька доброзичливість плюс висока сумлінність в першому випадку, і протилежне в другому. І окремо: кластер досягнення (зарплата, карʼєра) та кластер високої продуктивності (якість роботи) мають різні профілі. Одні люди краще виконують роботу. Інші краще отримують за неї винагороду. ⸻ Масова культура продає один сценарій успішного успіху, умовно кластер «досягнення»: дохід, посада, статус. Він потребує високої сумлінності й низької доброзичливості. Людям з іншим рельєфом профілю цей сценарій не підходить конституційно. І от людина досягає всього, що в соціальному сценарії написано для нього, а всередині - спротив та самосаботаж. Вона пояснює це собі вигоранням, віком, невдячністю, кризою середнього віку. А насправді просто максимізувала не свій кластер. Творча людина міряє себе дисципліною і страждає. Людина впливу міряє себе доходом і страждає. І кожна вважає себе невдахою при обʼєктивно нормальному житті. ⸻ Чи означає це, що профіль це вирок? Ні. Автори пишуть: кластери це архетипні цілі, а не рейки. Риси міняються повільно, але міняються. Але замість «чому я не такий успішний, як треба» краще задати собі питання: а який архетип успіх мій? Воно приземлене, на нього можна відповісти, і йому точно не потрібні роки в задвірках свідомості. Я рекомендую пройти опитувальник Big5 (якщо ви досі цього не зробили) і завантажити результати клоду разом із статтею. А потім порівняти його коментар зі своєю реальністю. https://psycnet.apa.org/fulltext/2026-36149-001.html

Fucking Awesome · репост

На цьому тижні увірвався в ефір з годинною розмовою з Мішою про інкрементальну, концептуальну і радикальну креативність. Про те, як всі ці страшні слова стосуються бізнесу. Про те, чому не треба розвивати креативність. І про те, коли вона не потрібна комунікаційникам. А ще - про те, чому хаотичний процес може бути не такою вже й поганою ідеєю. І ще про купу цікавих питань про креативність і її вплив на нашу діяльність. Люблю цю тему і наші бесіди з Мішою. P.S. А тему взяли таку тому, що 22 вересня стартує новий потік курсу «На межі: побудова бренду за допомогою радикального креативу», на якому в цей раз я виступаю не тільки лектором, а й куратором програми. 🏴‍☠️ Нотатки креадира

Fucking Awesome

Створювати знання У майбутньому, людей не вчать у звичному розумінні. Знання записують прямо в мозок: уперше у вісім років, удруге у вісімнадцять. Того, чий мозок для запису не годиться, відправляють у будинок для розумово відсталих. Туди й потрапляє Джордж Плейтен. Він певен, що його життя скінчилося. Згодом з'ясовується, що нові знання і нові програми здатні створювати лише ті, хто вчився по-старому, з книжок. Усі інші користуються готовим. Повість називається «Професія» (Profession), Айзек Азімов написав її 1957 року. Мені вона нагадує значно давнішу історію, апорію Зенона Елейського про Ахілла і черепаху. Ахілл бігає швидше, проте щоразу, коли він добігає до місця, де щойно була черепаха, вона встигає проповзти трохи далі. Відстань між ними меншає, але до нуля так і не доходить. Зі знаннями відбувається щось подібне. Хто користується готовим знанням, завжди прибігає туди, де автор цього знання вже побував. Такий бігун може бути дуже швидким і добре освіченим, та рухається він полем, яке розмітив хтось інший. Той, хто знання виробляє, іноді йде повільно, але горизонт зсуває саме він. Поки один вивчає вчорашню карту, другий креслить наступну. Тож Плейтен у «Професії» зовсім не відстає. Він грає в іншу гру: його справа створювати те, що згодом стане готовими відповідями для решти.

Fucking Awesome · репост

Marketing minute #7 Вирішила робити час-від-часу таку замітки. Маркетинг існує не в вакуумі. Він працює всередині конкуренції за обмежену увагу. Герберт Саймон ще десятиліття тому сформулював геніальну думку: коли інформації стає більше, дефіцитним ресурсом стає увага. Сьогодні бренди виробляють більше контенту, ніж люди фізично здатні спожити. Тому проблема більшості кампаній - що люди їх взагалі не помічають. Це змінює питання з «чи достатньо красивий наш креатив?» на значно стрімкіше: чи є в цьому контенті хоча би щось, заради чого мозок має перервати те, що робив до цього? _________________ 📘Telegram 📙Instagram

Fucking Awesome

Все так, і серед стратегій саме креативна стратегія відповідає на питання «як нам виграти боротьбу за увагу споживача в цільових комунікаційних каналах»

Fucking Awesome

Спочатку, коли я побачив, що Саша Трегуб написав книжку «Метод казана» і описав творчий метод як метафору приготування борщу, реакція була різко негативна. Творчість як варіння супу? Саша, серйозно? А потім згадав: сучасний маркетинг буквально почався з цієї ж кухні. Ще 1948 року Джеймс Каллітон описав маркетолога як «міксера інгредієнтів» — кухаря, який то дотримується рецепту, то підлаштовує його під те, що є в коморі, то вигадує нові складові. Ніл Борден підхопив цю метафору й розгорнув її в концепцію «маркетинг-мікс»; до нас дійшли чотири класичні «P», хоча в первісному переліку елементів було значно більше. І мене ніби відпустило: ну гаразд, борщ так борщ. Цікаво ж, як Саша його варить. Тож чи рекомендую «Метод казана»? Так. Однозначно. Не тому, що це геніальний і єдино правильний рецепт найкращого креативного борщу у світі — зовсім ні. З багатьма пунктами рецепту я, мабуть, не згоден. Але це й не дивно: у кожної господині борщ свій. Рекомендую тому, що книжка написана зі смаком. У Саші є стиль. Десятки історій із різних сфер підштовхують до власних роздумів і змушують знову запитувати себе, що таке креативність і що таке метод. Ці історії стають добрими інгредієнтами для власних ідей — я собі занотував щонайменше десяток задумок, поки читав. Чи варто читати? Так. Це якісна література, якої на наших теренах не так уже й багато. Саші — привіт і шана за цю працю.

Fucking Awesome

Для редагування текстів я користуюся Grok. Найчастіший мій запит до нього: «відредагуй літературною українською». Наявність такого редактора для мене — творче звільнення. Можу писати чи диктувати, зовсім не переймаючись стилем, орфографією чи пунктуацією. Просто вивантажити думку — у своєму темпі. А вже потім: «відредагуй літературною українською, мінімальні зміни, збережи голос, перевір факти». Grok у мене відповідає за форму. Ніколи — за суть.

Fucking Awesome

Спочатку уточню історичний факт про маркетинг-мікс, щоб замінити плейсхолдери точно.Спочатку, коли я побачив, що Саша Трегуб написав книжку «Метод казана» і описав творчий метод як метафору приготування борщу, реакція була різко негативна. Творчість як варіння супу? Саша, серйозно? А потім згадав: сучасний маркетинг буквально почався з цієї ж кухні. Ще 1948 року Джеймс Каллітон описав маркетолога як «міксера інгредієнтів» — кухаря, який то дотримується рецепту, то підлаштовує його під те, що є в коморі, то вигадує нові складові. Ніл Борден підхопив цю метафору й розгорнув її в концепцію «маркетинг-мікс»; до нас дійшли чотири класичні «P», хоча в первісному переліку елементів було значно більше. І мене ніби відпустило: ну гаразд, борщ так борщ. Цікаво ж, як Саша його варить. Тож чи рекомендую «Метод казана»? Так. Однозначно. Не тому, що це геніальний і єдино правильний рецепт найкращого креативного борщу у світі — зовсім ні. З багатьма пунктами рецепту я, мабуть, не згоден. Але це й не дивно: у кожної господині борщ свій. Рекомендую тому, що книжка написана зі смаком. У Саші є стиль. Десятки історій із різних сфер підштовхують до власних роздумів і змушують знову запитувати себе, що таке креативність і що таке метод. Ці історії стають добрими інгредієнтами для власних ідей — я собі занотував щонайменше десяток задумок, поки читав. Чи варто читати? Так. Це якісна література, якої на наших теренах не так уже й багато. Саші — привіт і шана за цю працю.

Fucking Awesome

А яку прикольну іконку намалював клод для мого застосунку - прямо пʼятий елемент. Лілу-Далас мультипас.

Fucking Awesome

Я гуманітарій аж до кісткового мозку. Книжечки, сенсовні сенси, оце все моя стихія. Від точних наук і програмування я настільки ж далекий, як, наприклад, від ядерної фізики: знаю, що вона існує, але не прочитаю жодного рівняння, навіть найпростішого. А ще в мене жахливий почерк, назавжди зіпсований під час навчання в медінституті. І при всіх цих вихідних даних я зараз, у якості хобі й розваги, вечорами і на вихідних будую iOS застосунок, який зможе розпізнавати мій почерк (обожнюю паперові блокноти, щодня вивантажую в них усе, що збирається в голові, це дуже терапевтичний і медитативний процес), оцифрувати мої записи і працювати потім з цим архівом. Розпізнавання україномовного рукописного тексту це складна задача, тим більше такого поганого, як у мене. Хорошого рішення на ринку не існує. Але я вже просунувся аж до кастомного способу донавчання мовної моделі Rukopys, яку розробили в УКУ. (Дякую @olexiim !!) В мене тепер є акаунт на гітхабі, а нейромережу, яку донавчаю, я розгорнув на modal, спеціалізованому для цього хостингу. В чому секрет? Я попросив Клод Код пояснювати мені все як гуманітарію, детально й по-простому, і він так і робить. А моєї цікавості й бажання вирішити цю проблему для себе достатньо, щоб рухатись вперед. Якщо ви теж маркетолог-гуманітарій, але у вас є цікавість і бажання вирішувати задачі, повʼязані з програмною розробкою, це ласт-колл на третій набір курсу «Claude Code для маркетологів». Старт завтра, лишилося кілька місць. Цікавість і півгодини ввечері, це все, що вам потрібно зараз, щоб почати створювати щось прикольне.

  1. 1Уявіть, що все життя ви снідали, обідали й вечеряли виключно в їдальні. Де кожну страву доводилося замовляти і чекати, поки її приготують інші люди. І ось нарешті у вас вдома з’являється власна плита. Claude Code — це як сучасна індукційна плита. Вона працює від електрики, але щоб приготувати складну й справді смачну страву, вам не потрібно розбиратися в електричних полях, схемах чи фізиці. Достатньо поставити посуд і обрати потрібний режим. Так само Claude Code бере на себе всю технічну «кухню»: написання коду, аналіз, структурування та оптимізацію. Вам не обов’язково бути програмістом, щоб вирішувати задачі будь-якої складності. Ви просто чітко формулюєте мету та вимоги — а він забезпечує якісний результат. Як навчитися «готувати» смачні й корисні проєкти, які полегшать життя і масштабують ваш вплив? Про це сьогодні в 19:00 поговоримо з Денисом Суділковським — людиною, яка значно далі за нас просунулася в експериментах з цим потужним інструментом.1 200
  2. 2Більшість змін відбувається з нами не від хорошого життя. Що еволюція, що стратегія — це відчайдушна спроба пристосуватися до нових умов. Бо виживання — справа добровільна. ⸻ Увага споживачів — новий фронтір конкурентної боротьби. Кращий бренд — це той, хто перемагає в боротьбі за увагу та памʼять. Памʼятаєте «О, Палмолів, мій ніжний гель»? Отож. І я памʼятаю. ⸻ Аня Лісовська, яка свого часу змусила нас згадувати про Палмолів, перезібрала наш курс «6-секундний сторітелінг» — про роботу з коротким форматом комунікації. Другий потік — з глибшими темами та новими лекторами. Старт — 7 липня. Якщо ваша робота повʼязана з масовою комерційною комунікацією — вам туди. Бо я хочу, щоб ви перемагали. PS. Промо-код fckn_awesome -10%.978
  3. 3Знайшов спосіб, як стиснути роки досліджень і рефлексії у два місяці. Це курс «Основи стратегії» від Вані Філіпова. ⸻ Стратегія — це настільки ж про мислення, як і про інструментарій. Налаштувати собі стратегічну оптику — так само важливо, як оволодіти результативними фреймворками. Якщо не важливіше. І от Іван робить курс саме про перше. Не «ось вам десять моделей» — а як взагалі почати мислити стратегічно? І як це мислення застосовувати, щоб приймати справді важливі рішення. ⸻ Я власне і запустив РУУУШ не в останню чергу для того, щоб мати доступ до такого навчального досвіду ). Радію, як дитина льодянику ).832
  4. 4Сьогодні в РУУУШ поговоримо про те, як мозок вирішує "купити чи ні" ще до того, як ми це усвідомили – і що можна з цим робити брендам. Реєструйтеся та приходьте послухати тут На сьогоднішній лекції Анастасія Пустильник і Сергій Данилов покажуть, як нейромаркетингові дослідження допомагають створювати помітні кампанії та продукти. Айтрекінг, ЕЕГ, реальні кейси — від музичних хітів до тестування рендерів нерухомості. Плюс чесна розмова про те, коли достатньо простих інструментів, а коли варто інвестувати в серйозні дослідження. Сьогодні, 9 червня, 19:00. Онлайн.478
  5. 5У 2014 році я запустив агенцію HASHTAG. Тоді ще не було очевидно, що соціальні медіа — це майбутнє, але ми вірили. Хоча більшість брендів ставилися до соцмереж як до афіші. Вийшов пост — молодці. Є присутність — достатньо. Минуло 12 років. Платформи змінились. Формати змінились. Алгоритми змінились. А мислення брендів — ні. Досі ті самі питання: скільки постів? Скільки охопили? Чи зняли тренд? Але не головне: що соцмережі роблять для здоров’я бренду? Соцмережі давно перестали бути афішею. Сьогодні це найбільший рекламний канал у світі — більше ніж ТБ, більше ніж пошук. Місце, де бренд щодня формує поведінку, довіру і сприйняття. Проблема — в логіці. Поки бренд-менеджер мислить постами — він програє тим, хто мислить категоріями формування майбутнього попиту. Саме цю логіку ми розбираємо на курсі Social First в РУУУШ. Старт 15 квітня. 6 тижнів, щоб перестати рахувати пости — і почати будувати попит.511
  6. 6Головний тренд Друзі, вже 14 квітня ми з Михайлом Траверсе запрошуємо вас на прямий ефір «Запитайте будь-що про СХ». Реєструйтеся, подія безкоштовна. І ми активно збираємо питання. Одне мені сподобалося, напишу, що думаю з цього приводу. Питання: «Головний тренд в українському СХ на 2026 рік – який він?» На мій погляд, головним трендом має стати самообслуговування. Тому багато причин. Перше – великі макротренди. Тут ми мусимо говорити про демографічну ситуацію, кризу на ринку праці, недостатню кількість працівників і через це – зміну сервісної моделі, тобто компаніям буде вигідніше і простіше організувати самокаси, ніж посадити людину. Цей шлях не простий – бо треба продумати і забезпечити безшовний самостійний сервіс. Але і кіоски КиївХліб, і Аврора, і Мак давно пропонують різні, але робочі рішення. Друга причина – споживач втомлюється комунікувати з людьми з простих завдань і потреб. Задача сучасного сервісу – знижувати когнітивне навантаження, давати прості рішення. Тому майже кожен клієнт готовий і хоче швидко самостійно купити квиток, підключити послугу або замовити квіти. В цьому плані український СХ не дуже відрізняється від Європи: дорога або відсутня робоча сила і зростання екомів спонукає надавати рішення з самостійного обслуговування. Далі їх буде лише більше. А ви як думаєте? Який самий актуальний тренд?1 714
  7. 7Дівчата! Я провтикав привітати вас вчора, але виправляюсь! "Ділом, а не словом" В РУУУШ завтра стартує четвертий потік курсу «Поведінкова наука та зміна поведінки» — саме той, де беруть теорію Канемана, Аріелі, Фогга і перетворюють на конкретні інструменти, якими можна міняти поведінку: клієнтів, користувачів, колег. І ось мій особистий, секретний, тільки-для-дівчат промокод: fcknawesome на невидані досі 25% знижки для двох учасниць. Якщо ви давно хотіли опанувати цей потужний інструментарій, але гроші стояли на заваді — вважайте, це знак. Всесвіт (і я) підморгує саме зараз: бери своє. Деталі, розклад (старт уже завтра - 10 березня, 2 місяці онлайн з живими воркшопами) і реєстрація тут: https://www.ruuush.marketing/behav554
  8. 8Поведінкова наука не обмежується списком когнітивних упереджень. Це інженерія поведінкових змін. Для всіх, хто чув про систему 1, nudging і біхевіоральний дизайн — але не уявляють,як це застосувати в понеділок зранку, коли перед тобою реальна задача твого бізнесу. Бо між «люди нераціональні» і «ось що саме ми змінили у поведінці клієнтів» — величезна прірва. Саме цю прірву допомагає долати практична поведінкова наука. Сьогодні о 19:00 Марія Фронощук — поведінкова науковиця, екс-менеджерка з поведінкової архітерктури Cowry Consulting (Лондон), викладачка РУУУШ — покаже, як виглядає дизайн інтервенцій зсередини: від формулювання задачі до виміру результату. Реальні кейси Марії. Реальна методологія. Якщо ви стратег, продакт, маркетолог або керівник — і хочете розуміти не «як це називається», а «як це втручання спроектовано» — це саме та нагода. 🧲 Реєстрація за посиланням.627
  9. 9Друзі, хто хотів нарешті опанувати ключові фреймворки комунікаційної стратегії – чекаю вас на третьому потоці курсу «Фреймворки комунікаційної стратегії: від алгоритмів мислення до результатів». Ми зібрали весь фідбек з попередніх потоків курсу і трансформували його в практичний курс: з 12-ти занять – тепер буде 5 практичних мастермайндів, де фреймворки ми одразу приземлятимемо на реальні задачі. Тобто це можливість не просто слухати лекції, розібрати на практиці, застосувати до свого кейсу, отримати фідбек. Курс завершується захистом власного проєкту. Ми будемо працювати з такими ключовими фреймворками: ➕ 4Cs framework ➕ Модель GWTB Мартіна Строу + мотиваційні конфлікти як інсайти ➕ The Four Points Framework ➕ The Strategy of Disruption® ➕ Comms Planning Framework ➕ Фреймворк КОМУ-ЩО-ЯК-ДЕ комунікувати Викладачі — практики з ISD Group, Banda, TBWA\Ukraine, bickerstaff.284, міжнародні та українські консультантки Байба Матісон та Марія Кочмарук. Старт 2 березня. За промокодом fcknawesome вартість курсу становитиме 26 550 грн (замість 29 500) до кінця тижня. 🧲 Зареєструватися та подивитися програму можна тут1 049
  10. 10Друзі, сьогодні веду прямий етер з Марією Фронощук, поведінковою науковицею і спеціалісткою зі зміни поведінки, яка працювала в одному з найкращих Лондонських консалтингів за версією Financial Times – Cowry Consulting. Збираю питання, бо етер буде побудований як питання–відповіді. Що вам цікаво дізнатися про поведінкову науку і її застосування в маркетингу? Зареєструватися, щоб почути нашу розмову можна тут: https://www.ruuush.marketing/events/bevav-ama?utm_source=traverse&utm_medium=fa&utm_campaign=behave1 191
  11. 11Друзі, ми шукаємо спеціаліста з продажів в РУУУШ, що вміє продавати без тиску й маніпуляцій. Головні задачі: • Опрацьовувати вхідні запити на курси та освітні продукти РУУУШ • Проводити консультаційні розмови з потенційними учасниками • Допомагати людям зрозуміти, чи підходить їм конкретний курс, формат або програма • Брати участь у побудові процесів продажів: готувати скрипти, пропонувати як можна покращити сам флоу продажів, Ми шукаємо людину, яка хоче разом із нами будувати цей напрям і робити це з цікавістю та відповідальністю за результат. Більше інфоормаціі: https://docs.google.com/document/d/1dcOgVoCM0_BOd5oSH1MuxrblUMCktTaor9ICNLnx2uE/edit?usp=sharing1 336
  12. 12Це last call на Зимову Школу Jobs To Be Done, яка стартує завтра і триватиме 5 інтенсивних днів протягом наступних 3х тижнів Головний job школи: перетворити JTBD з концепції в робочу навичку, яку можна застосувати вже наступного тижня в реальних проєктах. Саме тому 70% навчання – це практика. Випускники попередньої школи на інтервʼю казали, що не усвідомлювали, наскільки школа виявиться практичною, тому я ще раз про це скажу: - ми будемо вирішувати кейси, - проводити реальні інтервʼю, - аналізувати ці інтервʼю, зокрема за допомогою АІ-промптів, - працювати в групах і розбирати фідбек. Теорія буде теж, але після неї одразу ж – застосування. До зустрічі з усіма, хто ще встигне на останні кілька місць 🧲 Промокод fckn_awesome ще діє563
  13. 136 секунд. Саме стільки вам зараз «виділяють» на те щоб сказати щось осмислене в рекламній комунікації. Усі носяться із коротким сторітелінгом, але ніхто не знає, як його правильно робити. А ще гірше питання — а він вам взагалі потрібен? Сьогодні ввечері в 18:00 говоримо про це з Оксаною Гончар, креативною директоркою ISD Group. Безкоштовно, але треба зареєструватися: https://www.ruuush.marketing/events/no-short-storytelling607
  14. 14Ультракороткі формати контенту вимагають іншого мислення. Рішення «дивитись чи ні» ухвалюється ще до того, як ви щось пояснили. До того, як розгорнулась ідея. До того, як почалась драматургія. Потрібно розуміти, як працює увага: — які тригери спрацьовують за частки секунди; — як символи, знаки та візуальні коди передають сенс швидше за слова; — як змінюються правила сторітелінгу, коли другого шансу немає. Тому ми створили курс «6-секундний сторітелінг: майстерність коротких форматів» — про контент, який не губиться в стрічці. Про те, як пакувати історії так, щоб вони спрацьовували одразу. Що всередині: 📌 нейрофізіологія уваги від PhD — як мозок вирішує «дивимось далі»; 📌 семіотика візуальної мови від дослідника культурних кодів; 📌 драматургія мікроісторій від автора книги про короткі формати; 📌 розбір кейсів від команд, які стабільно створюють комунікацію, що не лише віруситься, а й запам’ятовується: United24, Rozetka, mono, MEGOGO, Сільпо. 12 занять. Інтенсивний формат. Багато практики. Старт — 22 січня. Ми зібрали в цьому курсі людей, у яких самі хочемо повчитися сторітелінгу. Бо ця навичка знову на піку актуальності — але тепер в умовах фрагментованої уваги. Виграють ті, чий контент вміє зупинити doomscrolling. 🧲 Деталі та реєстрація — за посиланням905
  15. 15Нові дослідження лише підтверджують те, що багато наших співвітчизників уже відчули на власному досвіді після переїзду в розвинені країни. У зрілих ринках гроші дають не тільки доступ до товарів, а й до кращого вибору: час, цифрові інструменти, навички порівняння. Як наслідок — вища чутливість до ціни. Люди довше думають, порівнюють, шукають вигідніше. На ринках, що розвиваються, ціна досі є сигналом якості й безпеки. А заможні споживачі можуть дозволити собі «заплатити за впевненість». Це знижує цінову чутливість. Парадокс простий і неприємний: на бідніших ринках часто легше продавати за преміум-ціною, ніж на багатих. https://www.linkedin.com/pulse/price-paradox-rich-love-deals-prof-dr-koen-pauwels-vt6de?utm_source=share&utm_medium=member_ios&utm_campaign=share_via1 806
  16. 16Маркетологи люблять опори. AIDA, УТП, «воронки продажів» заспокоюють: ніби споживач простий, передбачуваний і підконтрольний. Проблема навіть не в тому, що ці підходи застаріли. Проблема в іншому: замість постійно оновлювати інструменти — перевіряти їх об реальність і без жалю викидати те, що не працює — ми тримаємось за схеми, які дають «відчуття» контролю. Навіть коли вже давно зрозуміло, що контролю там немає. Сьогодні, 22.12 о 18:00 у прямому етері ми з Богданом Гетмановим поговоримо про те: 1. Які фреймворки застаріли або не довели свою ефективність, а які актуальні та все більше використовуються? 2. Чому такі досі популярні підходи як AIDA та УТП не просто не працюють, а шкодять вашому бренду 3. Де, як і для чого ми використовуємо фреймворки зараз? Богдан — Strategy Lead у banda agency, 9 років досвіду. Працював над проєктами для monobank, ПУМБ, Uber, Google. Вигравав Effie, потрапляв у шорт-листи Golden Drum. Як завжди в RUUUSH, не буде універсальних рецептів. Будуть приклади, сумніви та жива дискусія. Якщо вам цікаво не лише "яку модель взяти", а коли і чому вона має сенс — будемо раді бачити. Участь безкоштовна, реєстрація за посиланням 🔗 https://www.ruuush.marketing/events/no-aida1 563
  17. 17Ви розумієте, що треба глибше розуміти клієнтів. Але не розумієте, як це робити правильно. Ви запитуєте клієнтів про потреби. Малюєте персони. Робите опитування. Але щось не так. Продукт не заходить. Креативи не працюють. Очікування розходяться з реальністю. Ви відчуваєте, що десь між "я думаю, що клієнтам треба" і "що насправді працює" – є прірва. АБО Ви знаєте, що таке Jobs to be done. Але коли сідаєте це робити – в голові каша. Ви читали статті, чули від колег, може, навіть пробували самі. Але щоразу є відчуття, що ви щось зробите щось не так. 17 грудня о 18:00 я в РУУУШ проведу відкритий безкоштовний Майстерклас з Jobs To Be Done. Ви оберете свій рівень заглиблення самостійно: 🧲 Практична частина (онлайн наживо, 2 години) – Демонстрація JTBD-інтерв'ю з реальним респондентом – Аналіз інтерв'ю за допомогою AI (LLM для обробки даних) – Розбір результатів та їх застосування 🧲 Теоретична частина (в записі в зручний час, приходить на пошту після реєстрації) Сучасний погляд на Jobs To Be Done, 15 ключових принципів інтерв'ю, побудова ціннісної пропозиції Для маркетологів, продакт-менеджерів, UX-дослідників, СХ-лідерів та всіх, хто хоче краще розуміти споживачів через сучасні методи. ➕ Коли: 17 грудня, 18:00–20:00 Онлайн + запис Участь безкоштовна за попередньою реєстрацією: за посиланням.1 212
  18. 18Запускаємо наш перший довгий курс РУУУШ з адаптивної бренд-стратегії. Але вписатися одразу в 7 місяців навчання — це важке рішення. Особливо якщо у вас колись був «невдалий» досвід курсів. Тому ми відкриваємо нульовий модуль для всіх охочих. Без зобов’язань - можна оплатити тільки його, прийти, подивитися, відчути темп, середовище і якість мислення. Мінімум: три дуже насичені дні, після яких ви ставитимете зовсім інші — доросліші — питання про бренд-стратегію. Максимум: залишитеся з нами на весь курс і за 7 місяців зберете власну стратегію бренду, побудовану на доказах, а не на модних термінах. ⸻ Що буде на нульовому модулі: 1. Як працює бренд і як він росте Пам’ять, асоціації, ментальна доступність, частка ринку — і типові помилки, що зносять стратегії в кювет. 2. Доказовий маркетинг без прикрас Лише те, що перевірено дослідженнями, а не хайповими гуру. 3. Як вимірювати бренд і захищати інвестиції Метрики, KPI і логіка, якою ви поясните будь-яке рішення керівництву. 4. Що таке бренд-стратегія і чому вона має бути адаптивною Як приймати рішення, коли змінюється контекст, і будувати систему, що не ламається під навантаженням. 5. Підходи, які давно треба відправити в музей Архетипи, Маслоу, УТП, lovemarks, «звужені ЦА» — чому це не працює і що замінює ці концепції сьогодні. І головне — практика. Ви створите першу робочу модель свого бренду: як він поводиться зараз і яким має бути далі. Вартість: 13 500 грн Зареєструватися на нульовий модуль: https://www.ruuush.marketing/register/adaptive-0-module?utm_source=tg-channels&utm_medium=traverse&utm_campaign=adaptive1 215
  19. 19А приходьте завтра 27 листопада о 19:00 на відкриту розмову з Максом Ткачуком про те, що стоїть за словом «цінність», коли ми працюємо з реальними поведінками, а не з презентаційними конструкціями. Ми торкнемося кількох важливих питань: — як формується цінність і чому вона не живе в одному визначенні; — які фреймворки допомагають її знаходити, проєктувати й перевіряти; — де саме канва Остервальдера обмежує стратегічне мислення; — як будувати власну систему розуміння потреб споживача, яка працює в конкретних умовах, а не «в середньому по ринку». - і чому саме споживацька цінність — центральний елемент бренд-стратегії. Формат — онлайн, безкоштовно. Запис буде. Реєстрація обовʼязкова тут.1 341
  20. 20Традиційні тестування дають ~20% точності прогнозу продажів. ЕЕГ-тестування — 50-60%. Комбінація методів — понад 70%. Чому така різниця? Коли ми запитуємо — люди відповідають соціально бажано (навіть собі). Коли заміряємо реакції мозку — отримуємо справжні емоції та увагу. Без фільтрів логіки. Приклад з практики Aimbulance та Beehivior: Команда тестувала упаковку корму для котів. Дизайн з великими очима тварини здавався очевидним рішенням — «він дивиться на тебе, типу давай купи мене». Але реальність виявилася складнішою. Нейродослідження показали: емоції не спрацювали. Спрацювали базові речі — чи виділяється упаковка на полиці, чи видно бренд, чи швидко її знаходить погляд серед конкурентів. Після коригувань у дизайні продажі потроїлися. Що це дає практично: – Можна тестувати навіть текст сценарію на ЕЕГ — і зрозуміти, чи спрацює ролик ще до продакшну. Тут ми показали, як один із найвідоміших українських гуртів обирав пісні до нового альбому, почитайте. – Достатньо 30-50 респондентів замість 200-2000+ для соціології – Швидкість аналізу та точність прогнозу — набагато вищі ніж у соціології. Суть проста: не питати людей, що вони «думають». А фіксувати те, що насправді чіпляє їхній мозок. Докладніше про інтенсив «Нейромаркетинг» в Руууш за посиланням.1 327

Поки порожньо

Відкрити канал у Telegram

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA
Fucking Awesome (@traversem): останні, рекламні та видалені пости | TelepostUA