Психотравма війни | Станіславська Тетянанаживо

Відкрити в Telegram · @posttraumaticstress

Психологія

Підписники

5 060

0
сьогодні
+6
за тиждень
−5
за місяць

Індекс цитування

0

каналів згадують

0
згадок
0
репостів

Середнє охоплення поста

606

12,0%
ERR
7,9%
ERR за 24 години

Середнє охоплення реклами

·

0
рекламних постів за 30 днів
0%
частка реклами

У нашій аналітиці

з 20 листопада 2026 р.

Публікації

5 052 у базі

2
вчора
6
за тиждень
122
за місяць

ERR

12,0%

підписників читають пости

7,9%
читають у першу добу

Залучення (ER)

12,0%

874
пересилання
10 тис.
реакції
·
коментарі

Останні пости

Психотравма війни | Станіславська Тетяна

У Journal of Anxiety Disorders вийшла цікава стаття Дорі Рубінштейн. Вона (з колегами) пропонує модель континууму експозиції - Exposure Continuum Model (ECM). Людина не тільки згадує травматичну подію, докладно її описує та багаторазово повертається до спогаду. А й контактує з травматичним досвідом через: - переконання, які сформувалися після травматичної події; - власні тілесні реакції, пов'язані з травматичним досвідом; - символічне зображення пережитого; - наближення до того, чого роками уникала. І ось тут цікаве: автори пропонують оцінювати не просто наявність експозиції в терапії, а її близькість до травматичного матеріалу, тривалість і повторюваність. Тобто навіть коли двоє клієнтів говорять про однаковий травматичний досвід, це зовсім не означає, що вони однаково з ним контактують. Люблю такі глибинні занурення. Не люблю витирання пилюки по верхах. Бо можна роками переказувати події, але так і не усвідомити, що травма змінила у сприйнятті себе, інших людей і світу. Тож глибина і континуум - наше все.

Психотравма війни | Станіславська Тетяна

Ну і оскільки в опитуванні перемагає варіант "Вип'ю чогось..." - напишу, що ще люди додають до кави. У Фінляндії - кубики запеченого сиру. У Сінгапурі - згущене молоко та вершкове масло. У Ефіопії - дрібку солі замість цукру. У Сенегалі - ароматний гвінейський перець. У Мексиці - корицю, гвоздику і нерафінований тростинний цукор. У Марокко - корицю, імбир, гвоздику, фенхель, чорний перець і мед. У Саудівської Аравії - кардамон і шафран. У Гонконгу - чай. У Північній Німеччині - ром і товсту шапку збитих вершків. В Індонезії - шматочок розпеченого деревного вугілля. Не знаю, навіщо я знайшла вам цю інформацію. Мабуть, коли навколо стільки неконтрольованого, хочеться повернутися собі право обирати. ☕️☕️☕️☕️☕️☕️

Психотравма війни | Станіславська Тетяна

Наполягаю на варіанті "Поплачу, пожалію себе", який наразі набирає найменше голосів. Бо оте таке знайоме з дитинства батьківське немилосердя з вимогами "підібрати шмарклі", "не скиглити" і "припинити жаліти себе" - не тільки жорстоке, а й вже олдскульне. Ми всі вже навчені і обізнані: не можна людину зробити сильнішою, якщо заборонити їй бути слабкою. І заборона на страждання не скасовує самого страждання. Вона лише додає до нього сором, провину і страх засудження. То давайте скажемо собі: "Бідолашна моя людино, скільки ж тобі доводиться витримувати". Обирайте варіант "Поплачу, пожалію себе". А я поки подую вам на ранку. ❤️‍🩹

Психотравма війни | Станіславська Тетяна

Як ви після цієї пекельної ночі, що перетекла в пекельний ранок, а той - у дощову зливу з неба? Що сьогодні пообіцяєте собі зробити, аби хоч трохи полегшити свій день?

Показати більше

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA