мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронтунаживо

Відкрити в Telegram · @mitrow_fm

Книги

Останні пости

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

шо ви завтра?

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

сни (з щоденника) 15.05.2024 +++ сон. знову Керч. я в супермаркеті біля школи. його побудували вже наприкінці мого навчання (а може, там і нема ніякого супермаркету? може, він просто неодноразово мені снився? а снився й справді неодноразово; треба глянути на гугл-карті - чи це не чергова хвора фантазія про дім; чи є там щось взагалі - чи просто пустир, де ми бігали крос на фізрі й ловили ящірок після уроків; сьогодні буде гугл-прогулянка) я з кимось у цьому супермаркеті (сестра? дружина? чи хтось із друзів? - хто?) я знову з жовто-блакитними шевронами, знову розумію, що це небезпечно - але щось не дає мені зірвати з плечей ці прапорці. +++ я перетворився на комаху й прилетів у Крим. спочатку ця ідея видалась мені дуже класною - я пробрався на окуповану територію непоміченим. але перетворившись посеред Керчі назад на людину, розумію, що вдруге цей фокус не пройде - і тепер мене неодмінно схоплять десь біля Перекопу, а може й раніше. найкращим варіантом видається сховатися вдома, я навіть на якусь мить радію можливості побачити рідних. але раптом я розумію, що не хочу й не можу їх бачити. нікого з них. +++ я швидко пересуваюся центром міста. я майже не впізнаю центр - за винятком окремих орієнтирів - площа біля храму Передтечі, початок Набережної. я зустрічаю якихось підлітків, які впізнають мене (або прапорці на плечах); вони йдуть за мною, вони хочуть перебратися на материк. але я не знаю, як це влаштувати. +++ двори через дорогу від школи - там я переводжу дихання, бо там не дуже багато людей; іноді цими вуличками ми ходили зі школи додому - я і Толік Самойленко; інколи з Едіком, інколи з Вовою. цей шлях завжди видавався мені цікавішим. +++ я починаю пригадувати шлях із Криму; якимись перекладними через Джанкой (або не Джанкой). сутінки на вокзалі; я вже бачив уві сні цю спробу вибратися з Криму. але в реальності цього бути не могло. сірий вечір на незнайомому вокзалі. він не віщує нічого доброго, однак відчуття дежа-вю-у-сні дуже інтригує. таке враження, що підсвідомість потроху починає конструювати паралельну реальність, щоб компенсувати тугу за Кримом і домом. я навіть таблетки не хочу їсти - під таблетками я не бачу снів. а в моїх снах завжди цікаво - хай навіть інколи сумно й страшно. я тікаю у сни - від війни, від губи (від усвідомлення, що ніколи не побачу дому? - ні, я не можу дозволити собі так думати; я не вірю в це; я впевнений, що повернуся). та, можливо, моя підсвідомість знає краще? я на березі моря; я приплив; я рятую свій військовий рюкзак від води, що прибуває; я по коліна у воді, кидаю рюкзак чимдалі від води й поспішаю за сестриччиною колонкою, яку раптом починає зносити в море (що за пісня грає з неї? не можу пригадати; коли я вже навчуся записувати сни одразу після пробудження?) раптом з’являється батько, який відвішує якусь дошкульну репліку про війну та Україну; я утверджуюся в переконанні не вертатись додому й ні з ким не бачитись. я підхоплюю колонку - вона вся в нафті, вся чорна й липка; я затято намагаюся відмити її морською водою. вона, як не дивно, відмивається; до того ж, вона виявляється водотривкою - і далі програє ту саму пісню - що ж це за пісня? скоріше б ніч. знову хочу в сон. там я бодай на щось впливаю. там я не сиджу без діла. ++ з позитивних персонажів - сусід по шконці, що схожий на Юена Мак-Ґрегора. з ним ми перекинулися кількома словами про книжку Павлюка - він теж її прочитав (з моєї подачі її прочитала майже вся камера) - і вона теж йому сподобалася. тезка з сусіднього ліжка постійно мені всміхається зі словами “привіт, тезко”. це така весела гра - ми більше ніяк не взаємодіємо. я дистанціювався від більшості оточення. я не відповідаю на повідомлення. я хочу більше снів.

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

завтра на честь Дня захисників і захисниць у Соні Сотник в Pepper's Club буде багато красивих воєнних. ви теж маєте там бути. #НаШапку це вечір, коли воїни, поети та музиканти будуть і на сцені, і в залі, а сили небесні й наша спільна вдячність допоможуть зібрати кошти на кісткові імпланти для поранених героїв.

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

Роза Ауслендер Разом (переклад - Ігор Мітров) Не забувайте друзі ми мандруємо разом підіймаємось у гори збираємо малину дозволяємо собі вдягатися у чотири вітри Не забувайте це наш спільний світ неподільний боже поділений який нам процвітання несе який нас руйнує ця розірвана неподільна земля якою ми разом мандруємо

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

Пауль Целян Псалом (переклад - Ігор Мітров) Ніхто нас із глини й землі не замішує знов, ніхто не говорить про попіл наш. Ніхто. Хвала тобі, Ніхто. Заради тебе цвітемо До тебе тягнемось. Ніщо були ми, є ми, лишатимемось, квітнучи: троянда-ніщо, троянда-ніхто. Із яснодухим пиляком, із пустонебою тичинкою вінцем багряним слів, що їх співали ми над, о над терном.

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

Пауль Целян Tenebrae (переклад - Ігор Мітров) Ми близько, о боже, близько й відчутно. Вже схоплені, боже, один одним подерті, ніби тіло кожного з нас твоє тіло, боже. Молися, о боже, молися за нас ми близько. Спотворені йшли ми сюди, йшли ми сюди похилитись долині і яру. До водопою йшли ми, о боже. То була кров, тобою пролита, о боже. Блищала вона. Жбурнула вона нам ув очі твій образ, боже. Очі й вуста розкриті й порожні, боже. Ми напилися, боже. Кров і образ, що був у крові, боже. Молися, о боже, ми близько.

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

Ґеорґ Тракль. Юнакові Елісу (переклад - Ігор Мітров) Елісе, коли чорний дрізд в чорнім лісі голосить, Це погибель твоя. Вуста твої п'ють прохолоду синьої гірської криниці. Не зважай, що чоло твоє тихо кровить Переказами давнини І смислом таємним пташиного лету. Ти все таки йдеш нечутними кроками в ніч, Що на землю спадає налитим пурпурним вином І порухи рук твоїх ще красивіші у сині. Співає терновий кущ Під поглядом твоїм, сновидо. О, як давно, Елісе, ти помер. Тіло твоє – Гіацинт, Що в нього монах воскові пальці занурює. Чорна печера – наше мовчання, Звідти іноді ніжний звір виходить І повільно повіки важкі опускає. На твої скроні скрапує чорна роса, Останнє золото згаслих зірок.

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

Ґеорґ Тракль. Ґродек (переклад - Ігор Мітров) Увечері лісом осіннім розноситься грім Смертельної зброї, золотаві рівнини І сині озера, над ними Похмуро котиться сонце; ніч обіймає Загиблих солдатів, плач ошалілий З їхніх розірваних вуст. Але тихо збирається в землях ланів Хмара багряна, лютого Бога оселя З пролитої крові та місячної прохолоди; Всі дороги ведуть в чорну гниль. Під гіллям золотим ночі й зір Тінню блукає сестра крізь гай мовчазний, Щоб привітати душі героїв, скривавлені голови; І в очереті тихо лунають темні флейти осінні. О, горда скорбото! на її вівтарі Душ пекучий вогонь, що підживлює біль нестерпимий, І ненароджені діти.

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

знов як завжди ріг Полтавської і Січових Стрільців я уже можу наосліп ходити по вулицях цих а понад усе хотілося б із нею тут заблукати знов Вознесенський узвіз знову її рука коли я її цілую то забуваю дихати вона лабіринт з якого не хочу шукати виходу ці наші зустрічі наші вірші наші фільми й наш Поділ ці паралельні Вали дорогою до води я зариваюсь в її волосся обличчям я би хотів залишитися тут навічно захід оперізує Київ рожевою смужкою як вона мружиться боже мій як вона мружиться вечір з неба пада на Київ як сукня з пліч через їбану русню ампутована наша ніч через їбану русню ми змушені знову прощатись скажи мені Жінко із ким тебе порівняти з кицею чи лисицею відьмою чи богоматір’ю кажуть я класний поет та в мене скінчились метафори останні трамваї немов слимаки розповзаються з Контрактової падають з неба на Київ зірки і проростають любов’ю 26.09.2026

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

[photo]

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

https://suspilne.media/culture/1399052-tilki-poezia-tak-vmie-8-zbirok-pro-vnutrisne-svitlo-vijnu-ta-povagu-do-sebe/

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

події, в яких братиму участь на Форум Видавців. божепамажи. 1. «Реєстрові автори» побратимська літагенція: презентація конкурсу комбатантської літератури «4.5.0» Дата: 10 вересня (четвер), 18:30-20:00 Локація: Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука Адреса: пл. Ринок, 9 2. Українська воєнна література в Хорватії: презентація збірки сучасної поезії та короткої прози у перекладах молодих хорватських україністів Дата: 11 вересня (п’ятниця), 17.00-17.50 Локація: Культурний хаб Південь Адреса: вул. Ярослава Стецька, 11 3. Поезія звідти: мілітарні читання Дата: 11 вересня (п'ятниця), 19:00-20:00 Локація: Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука Адреса: пл. Ринок, 9 4. День Поезії: поетичний марафон Олени Павлової Дата: 12 вересня (субота), 12:00-18:00 Локація: Дзиґа Адреса: вул. Вірменська, 35 5. Презентація альманаху воєнної літератури «4.5.0» Дата: 12 вересня (субота), 17:30-18:30 Локація: Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука Адреса: пл. Ринок, 9 6. Літературний слем від LitSlamUA Дата: 13 вересня (неділя), 17:00-20:00 Локація: Університет крафтового пива Христофор Адреса: вул.Франка, 3

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

я пам’ятаю літературний Харків вночі і її оксамитову ногу на своєму плечі я пам’ятаю її уривчасті стогони між безперервними повітряними тривогами не пам'ятаю що з цього було гучніше в цю ніч хочеться писати й читати вірші але цієї ночі руки і язик зайняті літературний Харкове чи ти знаєш це? знаєш ти звісно знаєш куди діти правду цими вулицями ходила Раїса Троянкер цими вулицями ходили Йогансен і Семенко а тепер ними ходять п’яний закоханий Мітров і ко тепер він вилизує геніальних поеток у підворітнях наприкінці цього розбомбленого росіянами літа втім і до цього Харкову не звикати поетки поети ракети - Харків бачив усяке Харків бачив і смерть і секс і літературний процес і ми знову тут і ніхто не скасує це вона обіймає стегнами мою голову Харків говорить до мене літературною мовою 04.09.2026

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

так мене, звісно, ще не називали. але тим не менш, запрошую всіх на актуальну сенсову розмову в межах Літературного Ярмарку в прекрасному культуроцентричному Харкові. озвучу побіжно тезу, яку спробую розвинути завтра під час розмови: я абсолютно не кайфую від тої ролі, яка на мене звалилася через йбн рсн. мені хочеться бути автором. просто автором. без усієї цієї інституційної поїботи. але разом із тим я усвідомлюю важливість роботи, яку я роблю. і яку роблять люди, яких ви бачите на афіші: Андрій Хаєцький Сергій Жадан Marjana Savka модеруватиме дискусію прекрасна Radoslava Kabachiy, чий внесок в українську культуру ви теж колись усвідомите. 30 серпня, неділя, 16.00. ЄрміловЦентр побачимось

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

сьогодні о 18.00 в любому Харкові на Літературному Ярмарку презентуємо антологію воєнної літератури "4.5.0". голоси ветеранів, які ви маєте почути (і це я навіть не про себе) Yermilovcentre, майдан Свободи, 4

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

Харкове, я скучив. приходьте спілкуватися

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

завтра братиму участь у відкритті виставки "Імена Незалежності" в Національному музеї літератури України. читатиму вірші - свої й не лише. знаючи себе, передчуваю, що буде важко. так само важко, як і важливо. будь ласка, приходьте підтримати. послухати. подивитися. віддати шану

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

цього четверга о 19.00 запрошую всіх у книгарню «Є» (вул. Лисенка, 3), де відбудеться наш із Мариною Пономаренко літературний вечір. окрім віршів і розмов, буде можливість задонатити на такмед за круті листівки з цитатами з наших текстів. а я навіть прихоплю з собою кілька примірників своєї збірки "Голос України", які ви зможете придбати з підписом автора. ведуча - Тетяна Власова.

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

побачимось у Львові

мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту

Сані за п’ятдесят, він вищий і важчий за мене, його натівський бронік додає ще кілограмів десять; добре, хоч бк з барахлом скинув; він дуже вибачається за своє поранення - я кажу йому завалити їбальник і тягну його далі. У мене теж5 починає прострілювати хвора спина, але я терплю; тут у всіх хвора спина, але ніхто не скаржиться - хіба що один одному на відтяжці; а потім усе одно тягнемо далі свої вантажі: боєкомплект, протитанкові засоби, поранених побратимів. Я тягну Саню. Ми витягнемо всіх наших пацанів. (Підари своїх просто добивають - я неодноразово таке бачив з висоти польоту нашої аеророзвідки). Залишки групи ховаються в посадці від авіанальоту й реактивної артилерії; раптом починає холодати, і мені стає в нагоді безрозмірна “британка” Сашка - я напинаю її прямо на бронік, і таким чином зберігаю бодай трохи тепла в промерзлих кістках. Нарешті отримуємо наказ на відкат; 122-мм “градини” лягають нам просто під ноги - але глухо грузнуть у жирному й липкому слобожанському чорноземі; сама українська земля буквально рятує нас - кілька разів поспіль. А потім ще дві години полями на незручній і повільній “мотолизі” (ненавиджу машини мт-лб з тих самих пір, як потрапив на Донбас - після нашого першого штурму ця коробка ледь не стала братською могилою для всієї групи; з тих пір і ненавиджу); дохлий русак у кущах; зруйнований міст через річку. Власне, вузький бортик - єдине що залишилося від мосту, і він же - єдина переправа на інший берег; вузький кривий бортик, і кілька метрів до води, і ще кілька метрів під водою - точної глибини ніхто не знає - хто її міряв? - з усією амуніцією, з бк, з важким рюкзаком - щоб, наїбнувшись, уже точно не вибратись; і щось постійно хилить у бік, і бортик вузький і кривий, і арматура стричить звідусіль; та й темніє восени рано - нічого не видно; полізли. Нарешті таки переходимо річку, падаємо на траву, вирівнюємо дихання; куримо, сміємося. Я згадую сцену з “Братства Персня”, де персонажі долали прірву так само, як оце щойно ми. І за нами нарешті приїздить доісторичний “шишарик”, він доставляє нас на базу - до натопленої буржуйки й брудного каремата на підлозі, і до мишачих дрг, на які зараз просто начхати; вирубаєшся миттєво, навіть не розшнурувавши берці. Вирубаєшся задоволений і навіть щасливий, бо прийшла звістка, що з нашими трьохсотими все добре. Всі живі; всі - хай і ціною власного здоров’я - здобули можливість нарешті побачити рідних і близьких; дехто з наших їм навіть заздрить. Усю ніч і весь наступний ранок працюють “три топори”; від виходів труситься хата - але майже ніхто з наших цього не чує: усі сплять. Сплять сном тих, хто сьогодні вижив. “Топори” торують нам шлях, бо дуже скоро знову треба буде йти туди, звідки сьогодні зйобували; туди, де “град”, “ураган”, “смерч” та інші трабли з погодою. Підари міцно вчепилася в дорогу, що пролягає неподалік. Дуже важлива дорога: переріжемо її - посиплеться підарський фронт. Тому знову мусимо йти. #любов_смерть_і_Житомир

Поки порожньо

Поки порожньо

Відкрити канал у Telegram

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA