мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
шо ви завтра?
Відкрити в Telegram · @mitrow_fm
Підписники
621
Індекс цитування
0
каналів згадують
Середнє охоплення поста
·
Середнє охоплення реклами
·
У нашій аналітиці
з 20 листопада 2026 р.
Публікації
622 у базі
ERR
39,4%
підписників читають пости
Залучення (ER)
39,4%
мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
шо ви завтра?
мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
сни (з щоденника) 15.05.2024 +++ сон. знову Керч. я в супермаркеті біля школи. його побудували вже наприкінці мого навчання (а може, там і нема ніякого супермаркету? може, він просто неодноразово мені снився? а снився й справді неодноразово; треба глянути на гугл-карті - чи це не чергова хвора фантазія про дім; чи є там щось взагалі - чи просто пустир, де ми бігали крос на фізрі й ловили ящірок після уроків; сьогодні буде гугл-прогулянка) я з кимось у цьому супермаркеті (сестра? дружина? чи хтось із друзів? - хто?) я знову з жовто-блакитними шевронами, знову розумію, що це небезпечно - але щось не дає мені зірвати з плечей ці прапорці. +++ я перетворився на комаху й прилетів у Крим. спочатку ця ідея видалась мені дуже класною - я пробрався на окуповану територію непоміченим. але перетворившись посеред Керчі назад на людину, розумію, що вдруге цей фокус не пройде - і тепер мене неодмінно схоплять десь біля Перекопу, а може й раніше. найкращим варіантом видається сховатися вдома, я навіть на якусь мить радію можливості побачити рідних. але раптом я розумію, що не хочу й не можу їх бачити. нікого з них. +++ я швидко пересуваюся центром міста. я майже не впізнаю центр - за винятком окремих орієнтирів - площа біля храму Передтечі, початок Набережної. я зустрічаю якихось підлітків, які впізнають мене (або прапорці на плечах); вони йдуть за мною, вони хочуть перебратися на материк. але я не знаю, як це влаштувати. +++ двори через дорогу від школи - там я переводжу дихання, бо там не дуже багато людей; іноді цими вуличками ми ходили зі школи додому - я і Толік Самойленко; інколи з Едіком, інколи з Вовою. цей шлях завжди видавався мені цікавішим. +++ я починаю пригадувати шлях із Криму; якимись перекладними через Джанкой (або не Джанкой). сутінки на вокзалі; я вже бачив уві сні цю спробу вибратися з Криму. але в реальності цього бути не могло. сірий вечір на незнайомому вокзалі. він не віщує нічого доброго, однак відчуття дежа-вю-у-сні дуже інтригує. таке враження, що підсвідомість потроху починає конструювати паралельну реальність, щоб компенсувати тугу за Кримом і домом. я навіть таблетки не хочу їсти - під таблетками я не бачу снів. а в моїх снах завжди цікаво - хай навіть інколи сумно й страшно. я тікаю у сни - від війни, від губи (від усвідомлення, що ніколи не побачу дому? - ні, я не можу дозволити собі так думати; я не вірю в це; я впевнений, що повернуся). та, можливо, моя підсвідомість знає краще? я на березі моря; я приплив; я рятую свій військовий рюкзак від води, що прибуває; я по коліна у воді, кидаю рюкзак чимдалі від води й поспішаю за сестриччиною колонкою, яку раптом починає зносити в море (що за пісня грає з неї? не можу пригадати; коли я вже навчуся записувати сни одразу після пробудження?) раптом з’являється батько, який відвішує якусь дошкульну репліку про війну та Україну; я утверджуюся в переконанні не вертатись додому й ні з ким не бачитись. я підхоплюю колонку - вона вся в нафті, вся чорна й липка; я затято намагаюся відмити її морською водою. вона, як не дивно, відмивається; до того ж, вона виявляється водотривкою - і далі програє ту саму пісню - що ж це за пісня? скоріше б ніч. знову хочу в сон. там я бодай на щось впливаю. там я не сиджу без діла. ++ з позитивних персонажів - сусід по шконці, що схожий на Юена Мак-Ґрегора. з ним ми перекинулися кількома словами про книжку Павлюка - він теж її прочитав (з моєї подачі її прочитала майже вся камера) - і вона теж йому сподобалася. тезка з сусіднього ліжка постійно мені всміхається зі словами “привіт, тезко”. це така весела гра - ми більше ніяк не взаємодіємо. я дистанціювався від більшості оточення. я не відповідаю на повідомлення. я хочу більше снів.
мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
завтра на честь Дня захисників і захисниць у Соні Сотник в Pepper's Club буде багато красивих воєнних. ви теж маєте там бути. #НаШапку це вечір, коли воїни, поети та музиканти будуть і на сцені, і в залі, а сили небесні й наша спільна вдячність допоможуть зібрати кошти на кісткові імпланти для поранених героїв.
мітров_fm || тексти || воєнний стан. поезія, критика, культура; ґонзо-нотатки з фронту
Роза Ауслендер Разом (переклад - Ігор Мітров) Не забувайте друзі ми мандруємо разом підіймаємось у гори збираємо малину дозволяємо собі вдягатися у чотири вітри Не забувайте це наш спільний світ неподільний боже поділений який нам процвітання несе який нас руйнує ця розірвана неподільна земля якою ми разом мандруємо
Хочете бачити більше?
Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.
Спробувати TelepostUA