
🌸Ірина_Муза🌸
[photo]

🌸Ірина_Муза🌸
[photo]

🌸Ірина_Муза🌸
Але коли зрозуміла, що сталося, сама піддалася вперед і поцілувала у відповідь. Ніколас втиснув мене в стіну своїм сильним тілом, потім обережно відкрив рот і поглибив поцілунок. Моє замішання тривало кілька секунд, поки поцілунок не став наполегливішим і глибшим. Не скажу, що це був мій перший поцілунок, але так мене ще ніколи не цілували. А я не могла повірити, що мене цілує Ніколас Вокер! Мені стало не вистачати кисню від такого пристрасного поцілунку, що тягнув, тому я не одразу розплющила очі, коли Ніколас трохи відсторонився. - Ти ж не цілуєшся в губи? - перше, що спало мені на думку і я не встигла зупинити себе. Поставила це запитання. Ніколас знову посміхнувся. - Не цілуюся... Залежні

🌸Ірина_Муза🌸
[photo]

🌸Ірина_Муза🌸
Заготовленою фразою я випроваджував на ранок жінок, що змінювали одна одну щоночі. Але Джулія... хай їй грець, випарувалася. Ніби й не було її... Стукіт у двері повторився, і я, накинувши на себе злощасний халат, побіг відкривати. Відчинив двері і здивувався службовцю, який приніс мені пізній сніданок, судячи з таці. Не пам'ятаю, щоб я щось на ранок замовляв. - Сніданок, містер Грей. І якщо ви, як зазвичай, сьогодні будете з'їжджати, то я взяв сміливість одразу принести вам рахунок. Зазвичай я просто віддаю кредитку, не вдивляючись у зазначені послуги, але сума мені здалася незвичною. Я близько хвилини вдивлявся в рахунок, а потім усміхнувся як дурень. - Щось не так? - занервував хлопчина. - Усе так! - простягнув йому кредитку. Треба ж. Порваної спідниці вона мені не пробачила. Встигла шмоття собі замовити, причому не посоромилася у виборі. Молодець. - Біле! - набрав я друга. - Дай но мені номер психолога, до якої ти мене відправив! Кохання або помилка

🌸Ірина_Муза🌸
[photo]

🌸Ірина_Муза🌸
[photo]

🌸Ірина_Муза🌸
— Ну ти й хм... поет, Владіс, — Нік хмикнув, кинувши на нього попереджувальний погляд. — Соня у нас талант, між іншим. Свій магазинчик веде, в Пабах співає, голос неймовірний. Я як вперше почув — все, поплив. Я підняв брову, удавано здивований: — У пабах, значить? Прямо мрія маминої гордості — співати між пивом і бійками. Сподіваюся, не під фонограму? Соня напружилася. Віка навіть підняла очі від телефону, дивлячись на мене з легким здивуванням. — Ні, — спокійно відповіла Соня, хоч було видно — її зачепило. — Я співаю наживо. І не треба бути таким поблажливим, Владісе. Не всі живуть у твоїй реальності, де все крутиться навколо понтів і брендів. — Оу, влучила в точку, — кивнув я, не приховуючи посмішки. — Співай наживо, працюй в пабі — тільки не грай із себе святу. У кожного свої фокуси. Головне, щоб публіка аплодувала. Неважливо, за пісню... чи за декольте. — Владісе, — Нік жорстко перервав мене. — Ти перегинаєш. Я знизав плечима: — Просто чесний, бро. Як завжди Бісиш

🌸Ірина_Муза🌸
Тільки я глибоко задумалася про Любомира, як раптом вхідні двері різко розчинилися і з оглушливим грюкотом захлопнулися. На порозі стояв злий, просто скажений Рома. Я ніколи не бачила його таким. Обличчя червоне, очі налиті люттю. Не встигла я нічого більше подумати, як він швидкими кроками підійшов до мене і з розмаху вdарив ляпаsом по щоці. Від sили уdару я не втрималася на ногах і важко vпала на піdlогу. Одразу ж приклала руку до vdареної щоки, яка пекла неstерпним вогнем, наче в неї одночасно вstромили сотню розпечених голок. Сльози вмить виступили на очах. Такого фізичного bолю я ще ніколи в житті не відчувала. А ще сильніше був шок від того, що Рома — піdняв на мене руку. — Я попереджав тебе, Люся! Ти з мене оленя, он з такими рогами, зробила! — крикнув він, характерно піднявши руки, ніби показуючи розмір «рогів». — Ти мене вдарив?! — насилу видавила я крізь біль. — Увесь двір обговорює тебе і твого мажора-kоханця, і мене — оленя, який нічого не бачить! — продовжував кричати Рома, бризкаючи слиною, і обзиваючи лайлиvими словами. Та я майже не сприймала його образливих слів. Мені було дуже bоляче — і фізично, і морально. Вперше в житті мене vdарили. Боже, як це взагалі могло статися… Зрадниця

🌸Ірина_Муза🌸
[photo]
🌸Ірина_Муза🌸
[photo]
🌸Ірина_Муза🌸
🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 🤩🤩🤩🤩🤩🤩 🤩🤩🤩🤩🤩🤩 https://booknet.ua/book/zalezhn-b423440
🌸Ірина_Муза🌸
-А їжа? Я їсти хочу! - Єгор так щиро засміявся, що я не могла не посміхнутися. - Доставка їде вже! Замовив, поки ти душ приймала! - А чому сам не приготував, для своєї квіточки? - насміхалася я з нього - О, тільки якщо ти добре попросиш! - у такій же веселій манері відповів Туманський - А зробити приємне своїй квіточці? - У нас із тобою різні поняття про «зробити приємне»! Зовсім недавно робив, і ще можу! - пошло посміхнувся Єгор, схопив мене за дупу. - Єгоре! -запротестувала я - Взагалі я рідко готую. Але ті, хто пробував моє куховарство, кажуть, що я смачно готую! Але я більше по мангалу! - Ясно! - підсумувала я. Бо їсти хотілося. Єгор знову розсміявся, спостерігаючи мою реакцію. Такий Туманський мені подобався. Навіть забула, про його самовпевненість. Єгор ще хвилин десять розважав мене історіями про те, що конкретно він готував, щоб я слиною захлинулася, тож, коли приїхала доставка, я чекала на цього кур'єра, як на бога Кохання або помилка
🌸Ірина_Муза🌸
🫠🫠🫠🫠🫠🫠 на емоційну книгу ❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️ ❤️Скористайтесь нагодою купити за вигідною ціною ❤️ - Що, не на мене чекала, так? Чекала чергового клієнта? Так ось він я! Хочу скористатися твоїми послугами! - я втрачаю дар мови, і не одразу знаходжу, що сказати. - Не хвилюйся, я заплатив. Навіть більше твого тарифу! Апетит, скажу я, у тебе хороший. Сподіваюся, ти відпрацюєш заявлену суму. - Що... ти зараз серйозно? Що ти взагалі тут робиш? Як знайшов мене? - Невже думаєш шукав тебе? Багато честі, для такої погані, як ти! Я просто шукав хвойду на ніч, і навіть не повірив спочатку своїм очам, коли побачив тебе біля пілона, хоча чому дивуватися, ти була завжди за крок від цього місця. Мабуть, саме я тоді відтермінував цей момент! Залежні
🌸Ірина_Муза🌸
[photo]
🌸Ірина_Муза🌸
[photo]
🌸Ірина_Муза🌸
— То пані прийшла обідати? Вам принести обід у кімнату, як зазвичай, чи накрити в обідньому залі? — Тобто я зазвичай їла у себе в кімнаті? — уточнила я. — Так. — Ні. Сьогодні я хочу в обідній зал. — Як скажете, пані, — ввічливо поклонився дворецький. Перед тим як піти, він обернувся: — Мене звати Алекс. Прошу, пані, займайте місце. Я зараз накажу подати вам обід. Алекс провів мене до просторого обіднього залу й допоміг сісти. Уже за п’ять хвилин переді мною стояло п’ять різних страв на вибір. Я накинулася на їжу так, ніби цілий місяць нічого не їла. І, судячи з виразу обличчя дворецького, цим його навіть трохи здивувала. — Сьогодні в пані дуже хороший апетит. Я радий. Хороший апетит — це швидкий шлях до відновлення. Треба буде сказати про це пану Носову. — А Носов — це хто? — одразу запитала я. — Усю інформацію про вас спочатку дізнається особистий помічник пана Громова — Носов. І вже він вирішує, що саме повідомляти пану Громову, — пояснив дворецький. Потім знову, схоже, зрозумів, що сказав трохи більше, ніж варто, і швидко поспішив піти, щоб я не встигла поставити йому ще якісь питання. Згадай мене
🌸Ірина_Муза🌸
Тримаймося!😘
🌸Ірина_Муза🌸
— А я, між іншим, обручки на твоєму пальці не бачу, — повільно тягне він, показово розглядаючи її руку. — Я ж досі не одружений. І дітей нема. Пауза. — Все тебе чекав. Іра спочатку зависає на секунду. А потім регоче. — Антоне, ти невиліковний, — каже вона, штовхає його коліном у стегно. — Золотов, відвали! — Та я ж серйозно, — він робить вигляд, що ображений. — Я ж романтик. — Ти? — Іра фиркає. — Романтик із хащами в трусах? — Та у мене там пустеля, — підморгує Золотов так нахабно, ніби це найкращий комплімент на світі. — Все під нуль. Зачіска — як у спецназу. Я зависаю на секунду… а потім ми з Ірою одночасно вибухаємо сміхом. Настільки, що я аж згинаюсь, хапаючись за живіт, і вода з моїх волосся капає на плитку. Іра взагалі ледве не зісковзує з бортика назад у басейн — тримається руками за край, сміється, як скажена. — Антоне… — видавлює вона крізь регіт, — я не можу з тебе… реально не можу… — А що? — він робить вигляд святого. — Я ж виправився. Еволюція! Людина росте! — Ти не ростеш, — Іра махає на нього рукою, — ти просто нахабнієш з роками. — Та я завжди таким був, — він театрально зітхає. — Просто ти була молодша і не могла оцінити мій… шарм. — Твій шарм я оцінювала в трусах, — Іра аж витирає сльози сміху. — І мене тоді перекосило. — То це ти, виходить, винна, що я тепер доглянутий, — Золотов піднімає пальця, ніби робить серйозний висновок. — Травма дитинства . Викрадений
🌸Ірина_Муза🌸
[photo]
🌸Ірина_Муза🌸
[photo]
Поки порожньо
Хочете бачити більше?
Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.
Спробувати TelepostUA