
Книжковий дворф
Принесла додому одразу другу і третю книгу Шеклі. Подобається і стиль письма його, і бачення людства, тож із задоволенням читатиму ще А замовити можна на сайті Lobster 🦞

Книжковий дворф
Принесла додому одразу другу і третю книгу Шеклі. Подобається і стиль письма його, і бачення людства, тож із задоволенням читатиму ще А замовити можна на сайті Lobster 🦞

Книжковий дворф
📖 «Бетмен. Зламане місто» ✍🏻🎨 Аззарелло, Ріссо, Малвігілл Побувала в улюбленому Ґотемі. Місті,де тупо все просякнуте криміналом. І, традиційно, смерть однієї людини може потягнути за собою цілий ланцюг насильства. А розгрібати це кому? Правильно, Бетмену) І методи в нього тут, м’яко кажучи, далекі від гуманних Історія починається з тіла вбитої жінки, знайденого на міському сміттєзвалищі. Розслідування приводить Темного Лицаря до кримінального світу Ґотема, де на його шляху з’являються Кілер Крок, Пінгвін, Джокер та інші знайомі мешканці місцевого колориту. Паралельно відбувається ще одне вбивство. Де на очах у маленького хлопчика гинуть його батьки. І ця сцена перегукується з трагедією, яка колись створила самого Бетмена Аззарелло пропонує доволі незвичний погляд на пана Вейна. Тут він радше жорсткий, цинічний детектив із кримінального нуару, а не звичний супергерой із набором гаджетів та ефектних виходів. Він залякує, б’є, тисне на підозрюваних і часом поводиться так, що починаєш замислюватися, наскільки далеко може зайти людина, яка переконана у власній правоті. Мені подобається ця «сірість». На правду не люблю коли супергероїв тільки ідеалізують Тому мені зайшла сама ідея такого Бетмена, виснаженого, озлобленого, одержимого розслідуванням і власними проблемами з зозулькою на тлі минулого. Його внутрішній монолог додає історії присмаку старого кримінального кіно. Це красиво, похмуро і доречно Щоправда, сюжет місцями доволі заплутаний. Аззарелло, судячи з робіт, що я чи

Книжковий дворф
Довершила поличку з книгами видавництва Жупанського Амінь, так би мовити.
Книжковий дворф
📖 «Левада Чорного Лебедя» ✍🏻 Девід Мітчелл Я дуже люблю Девіда Мітчелла, але ця книга все одно змогла мене приємно здивувати. Замість звичних для автора масштабних конструкцій, хитросплетінь і складних літературних головоломок, як от в «Тисячі осеней Якоба Де-Зута» чи «Атласі хмар», маємо історію одного року з життя тринадцятирічного Джейсона Тейлора. 1982 рік, англійське провінційне містечко, школа, родина, перші закоханості, дружба, булінг, сором, страхи та нескінченні спроби зрозуміти, ким ти взагалі хочеш бути. Джейсон — хлопець із заїканням, яке він намагається приховувати, а ще потайки пише вірші під псевдонімом, бо ж для нинішньої молоді це крінж. Він дуже уважний до всього, що відбувається навколо, постійно аналізує людей, їхні слова та вчинки, але водночас сам страшенно боїться стати об’єктом чужих насмішок. Йому доводиться маневрувати між шкільною ієрархією, бажанням бути прийнятим, власними переконаннями та необхідністю іноді вдавати когось іншого, аби не показувати свою вразливість. Думаю, багатьом з нас це знайомо І ось за цим спостерігати було неймовірно цікаво. Мітчелл дуже точно передає підліткову психологію: ту болісну чутливість до чужої думки, перебільшене значення найменшої образи, незграбність у спілкуванні, бажання здаватися дорослішим і водночас абсолютне нерозуміння того, як узагалі працює цей дорослий світ. У тринадцять років навіть звичайна розмова може перетворитися на катастрофу, а невдале слово — на подію, яку ти прокручуватимеш у голові ще кілька днів. На приклад я досі прокручую в голові кару факапів років, коли була підліткою. І автор чудово це розуміє. Також сподобалося, як поступово розкривається родинна історія Тейлорів. За зовнішньою буденністю ховаються напруження, невисловлені образи та проблеми, які Джейсон не завжди здатен зрозуміти, але дуже добре відчуває. Паралельно з його особистим дорослішанням змінюється і світ навколо: країна переживає війну, до речі, зі згадками срср та сраної русні в тому числі. Ще у містечку виникають конфлікти через нових мешканців, а звичне життя поступово втрачає свою показову стабільність Мені також дуже сподобалася структура роману. Тринадцять розділів — тринадцять окремих епізодів, які складаються в цілісну історію дорослішання. Тут немає потреби постійно підкидати читачеві повороти. Мітчелл уміє зробити захопливою навіть звичайну подію, якщо подивитися на неї очима людини, для якої цей досвід новий Під час читання неодноразово згадувала «Життя хлопця» Роберта Маккеммона. Мені здається, між цими романами є особливий емоційний зв’язок. Обидва дозволяють подивитися на світ очима хлопця, який поступово відкриває для себе його складність, жорстокість, несправедливість і водночас красу. В обох є відчуття певного часу й місця, маленького світу, який насправді виявляється значно більшим, ніж здавався спочатку. Щоправда, Маккемон додає до своєї історії містики, загадок і майже казкової атмосфери американського півдня, тоді як Мітчелл працює з набагато приземленішою, реалістичною буденністю англійського містечка. Але в обох випадках мене найбільше чіпляє саме те, як змінюється дитяче сприйняття світу І, звісно, моє улюблене — мова Мітчелла. Його спостереження, гумор, точні формулювання та вміння помічати речі, повз які інший автор міг би спокійно пройти, вкотре нагадали, чому я так люблю його прозу Дуже тепла, місцями смішна, місцями болюча історія, після якої хочеться трохи посидіти й подумати про власне тринадцятиріччя. Про людей, якими ми тоді намагалися здаватися, про тих, ким насправді були, і про те, скільки всього нам довелося пережити, перш ніж ми стали собою. Мітчелл знову в саме серденько. І тепер я чекаю його наступні видання Видавництво Жорж 🌟
Книжковий дворф
Продовжую перебирати книги🥰
Книжковий дворф
Ревізія/перестановка. Кожного разу, при цій справі, я вважаю що у мене вже достатньо книг. Але коли через пару днів спина і руки перестають боліти — ця дурна думка відпускає😁
Книжковий дворф
Наступний розіграш старт ану чарез пару днів. І буде дещо…інакший☺️
Книжковий дворф
Розіграш закінчено 🥳🥳🥳🥳🥳 Вітаємо переможців! Результати можна подивитись по кнопці
Книжковий дворф
📖 «Відьмак. Балада про двох вовків» ✍🏻 🎨 Штибор, Монтльо, Оцман-Елхау У Ґеральта з Рівії проблеми. Цього разу його дорога приводить до Ґріммвальда — містечка, де починають ширитися чутки про перевертня, який полює на місцевих жителів. Ситуація стає ще цікавішою через появу трьох заможних сестер, завдяки яким колись занепале шахтарське містечко перетворилося на туристичне місце. Щоправда, далеко не всі мешканці в захваті від таких змін) Разом із Ґеральтом у цю історію вплутується Любисток, який, як завжди, бачить у чужих пригодах чудову можливість створити чергову баладу. А от самому відьмакові доведеться традиційно розбиратися в купі брехні, дивних взаємних образ, прихованих мотивів і дуже незручних таємниць. Не секрет, що я люблю ретелінги казок. Мені сподобалося, як автор обіграв знайомі казкові мотиви «Червоної Шапочки» та «Трьох поросят», перетворивши їх на доволі похмуру відьмацьку історію. Тут є перевертні, небезпечні файти, магія, кров і розслідування, та особливо цікаво спостерігати за тим, як поступово відкриваються різні сторони конфлікту. У кожного є власна версія подій, свої причини для ненависті та виправдання власних вчинків. І що більше Ґеральт дізнається, то складніше розділити всіх на хороших і поганих. Ну Санта-Барбараж, хіба нє?) Окремо сподобалося соціальне підґрунтя історії. За казковим сюжетом ховається розповідь про занепале містечко, економічні зміни, нерівність і людей, які по-різному реагують на новий порядок. Те, що для одних стало можливістю почати життя заново, для інших обернулося втратою звичного світу. І на цьому тлі питання про справжніх чудовиськ звучить особливо доречно. Візуальна частина заслуговує на увагу. Малюнок Монтльйо добре працює з похмурою атмосферою коміксу. Виразні персонажі, насичені кольори, динамічні бойові сцени і, що я люблю чи не найбільше, вдалі панорамні кадри, які допомагають відчути саму атмосферу Ґріммвальда. Є в цій графіці щось дуже доречне для світу Відьмака, як на мене Можливо, фінал дещо поступається всій історії за динамікою, адже розв’язка містить чимало пояснень, і частина історії перетворюється на послідовне розкладання всіх фактів по поличках. Але сама розв’язка залишає після себе потрібний гіркуватий присмак. Я таке люблю і ціную, коли автори не роблять недоречних геппі ендів Загалом це вдала пригода Ґеральта, у якій вдало поєдналися темне фентезі, казкові алюзії, детективна складова й характерна для Відьмака неоднозначність людської природи. Мені подобається, коли за полюванням на чергову потвору ховається значно більше. А ще приємно побачити Ґеральта й Любистка разом, адже їхня взаємодія залишається однією з тих речей, заради яких хочеться повертатися до цього світу) Якщо любите Відьмака, похмурі переосмислення казок і історії, у яких чудовиська не завжди мають ікла — цей том точно вартий уваги) Видавництво Vovkulaka 🌟
Книжковий дворф
📚 Маленьке видавництво Beagle святкує свій день народження! А точніше, вже другий! Хоча перша книжка побачила світ лише в травні, самому видавництву Beagle виповнилося два роки. І це чудова нагода нагадати про нього тим, хто ще не встиг познайомитися з їхнім книжковим асортиментом. А щоб знайомство було ще приємнішим, Beagle підготували подарунок для всіх читачів: безкоштовну доставку на будь-яке замовлення до кінця місяця. Жодних додаткових умов щодо суми покупки — можна обирати книжки, які давно припали до ока, або нарешті придивитися до чогось нового. Особлиииииво до книг Етвуд☺️ Тож якщо давно планували поповнити домашню бібліотеку, маєте чудову нагоду зробити це трохи вигідніше. Вітаємо Beagle з дворіччям і бажаємо видавництву цікавих книжкових відкриттів, вдячних читачів та ще багатьох років роботи! ❤️ #реклама
Книжковий дворф
Закінчила читати «Леваду чорного лебедя», і не захотіла одразу брати наступну книгу. Хочу ще пожити з цією прекрасною історією🥹 А вечір сьогодні ось такий. Закоадинку роблю для фанатки потеріани, а на тлі передивляюсь «ВандаВіжн»☺️
Книжковий дворф
Я увесь день стримувалась щоб це цюди не тягти. Але саме цей мем мене добив🤣
Книжковий дворф
Одна з найбільших переваг телеграма преміум для мене — форматування голосових повідомлень в текст. Бо не завжди зручно слухати. Але інколи це форматування перетворює спілкування з подругою на серйозні теми в це. Так, я Сперше подумала що вона секунд 20 гавкала. Бо для нас це ок.
Книжковий дворф
😂
Книжковий дворф
Всі мої фанко solo leveling 🥰 Теж бачите, що з боків аж напрошується манга?🥹
Книжковий дворф
І, раз ми вже заговорили про комікси (про себе в множині??). Сьогодні святкує своє 73-річчя мій улюблений коміксист, маг, і просто неймовірно талановита людина — Алан Мур Дуже і дуже тішить, що його творчий доробок є на українському ринку. І, більш того, буде ще. Вітаю улюбленого чарівника, і нагадую, що його тайтли «Провидіння», «Неономікон», «Із пекла», «Ліга видатних джентльменів» — можна купити на сайті у Вовкулак, а зараз, аж до 29 листопада, ще й зі знижкою 20% 👁 Тайтли «V — означає Vендета», «Болотяна істота», «Вартові», «Бетмен. Убивчий жарт» — на сайті видавництва РМ Книгу «Осяяння» — на сайті видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА Всім Мура🥹
Книжковий дворф
Прийшло усвідомлення (у неї є імʼя насправді), що я забиваю чобітком на відгуки за коміксами, які читаю. З книжками ситуація не сказати дещо краща, хоч і є певна «пачка боргів». Тож, даю собі обіцянку викласти відгуки на тайтли, що прочитала за осінь (літні ігнорую, колись…колись) 👀
Книжковий дворф
Новенькі вдома. Тішуся неймовірно. Танк то взагалі вистраждана фігурка) ну а Віккан то моя довго відкладу вала бажанка) ще його матусю і татуся до купки треба. А там і брата ще🥹
Книжковий дворф
📖 «Додому, поки не стемніло» ✍🏻 Райлі Сейґер У кожного будинку є своя історія. І в того, що описаний тут, вона досить цікава) Двадцять п’ять років тому родина Голтів оселилася в старовинному вікторіанському маєтку Бейнберрі-Холл, розташованому серед лісів Вермонту. Проте прожили вони там лише три тижні, після чого поспіхом утекли серед ночі, залишивши позаду практично все своє майно. Згодом батько родини, Юен Голт, перетворив цей досвід на книжку «Дім жахів», у якій описав паранормальні явища, привидів та жахіття, що нібито переслідували їх у будинку. Книжка стала справжнім бестселером, а сам маєток відтоді є місцевою легендою Тепер Юена немає серед живих, а його донька Меґґі, яка майже нічого не пам’ятає про ті події, успадковує Бейнберрі-холл. Вона працює реставраторкою старих будинків і планує привести маєток до ладу, щоб продати його. Меґґі ніколи не вірила батьковій розповіді. Вона переконана, що історія про привидів була вигадкою, а родина просто втекла з якихось інших причин. Та є чуєчка, що повернення до цього будинку змінить її думку) Місцеві мешканці пам’ятають значно більше, ніж хотіли б розповісти, люди з батькової книжки досі присутні в житті містечка. Цікаво? Дуже) Одна з найцікавіших особливостей роману — його структура. Розповідь чергується між сучасністю, у якій Меґґі досліджує маєток і намагається з’ясувати правду, та розділами з батькової книжки «Дім жахіть». Таким чином ми отримуємо дві версії тих самих подій: одну — написану людиною, яка стверджувала, що пережила надприродний жах, і другу — очима доньки, яка намагається зрозуміти, що насправді відбувалося чверть століття тому. І ось тут Сейгер традиційно добре зіграв з моїми очікуваннями і запитаннями, які виникли в голові від початку читання Атмосферно роман дуже нагадує класичні історії про будинки з «поганою репутацією». Старий маєток із темним минулим, дивні звуки, незрозумілі явища, приховані кімнати, місцеві легенди та відчуття, що за кожними дверима може чекати щось неприємне. Тут відчувається любов автора до класичного готичного горору, і ця любов у нас з ним співпадає Мені також подобається сама ідея книжки всередині книжки. Вона дозволяє постійно змінювати кут зору на вже прочитане. Те, що спочатку здається очевидним, згодом набуває іншого значення. Сейгер досить вправно підкидає підказки, відволікає увагу й підтримує інтригу навколо центральної «то що сталося?» теми Мені сподобались деякі несподівані повороти, ну а здатність автора тримати інтригу до останнього це вже як маркер, а от до розвʼязки лишилися деякі запитання. Не скажу, що все погано зовсім. Лише б трооохи більше логічності. Але, все ж, загальну картину мені не зіпсувало Загалом це дуже вдалий вибір для тих, хто, як я, любить історії про занедбані маєтки, сімейні таємниці, ненадійних оповідачів і будинки. Сейгер, вкотре, не розчарував. І я із задоволенням читатиму і наступні його доробки Видавництво Старого Лева
Книжковий дворф
Не встигла ковдра охолонути після того, як на ній лежала попередня книга, я одразу схопила нового Мітчелла від видавництва Жорж 🌟 По-перше, це Мітчелл, значить апріорі цікаво А от по-друге, мене чекало приємне здивування. Нещодавно я читала «Життя хлопця» Маккеммона, і писала, на скільки він мені сподобався. І от зараз, читаючи «Леваду чорного лебедя», я вловлюю ну дуууууже схожі вайби. В центрі сюжету в обох книгах хлопчаки і їх історії з життя. І тут також дещо нелінійний сюжет. Книга розбита на оповідання, які теж, свого роду, про життя хлопця. Дещо хаотично описала, розумію. Просто я в захваті)
Поки порожньо
Хочете бачити більше?
Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.
Спробувати TelepostUA