Останні пости

Yevstratiy Zoria

It demonstrates how people can remain faithful to their own traditions, preserve their identities and, at the same time, remain united as a society. The Ukrainian experience shows that unity does not require us to abandon our differences, just as preserving our own identity does not require us to deny others the right to their identity. True unity is born not of enforced uniformity, but of freedom, mutual respect and shared responsibility. We are proud that the Ukrainian Council of Churches and Religious Organizations is a living example of the successful implementation of the principle of “unity in diversity.” We are open to cooperation with all who share these principles. And we are convinced that only together, only by joining forces around the principles of freedom and human dignity, can we create a better future for the world in which we live. A future with more love, freedom and truth, and less bloodshed, hatred and hostility. A future with less of everything we see today in the territories of Ukraine occupied by Russia – in Crimea, in Donbas and in the south of Ukraine. Wherever Russia has seized control and power by force, there is neither freedom nor respect for human rights. Religious freedom is virtually nonexistent there. Only religious centers controlled by the state, including the Moscow Patriarchate, are permitted to operate, while all other religious communities are persecuted, and their activities are banned or severely restricted. We need your help and support in defending religious freedom in these temporarily occupied territories of Ukraine and in bringing an end to the religious persecution and terror systematically practiced by the Russian Federation. Only sustained international attention to this issue and pressure on Russia, including sanctions against those who organize and carry out religious persecution, can help improve the situation and reduce the scale of the evil perpetrated by Russia. We also need your assistance and cooperation in countering the Russian propaganda machine. For the Kremlin, which destroys religious freedom within Russia itself and, especially, in the territories it has occupied, simultaneously proclaims itself to be the defender of religious freedom. The Kremlin, whose ideology justifies an aggressive war and whose subordinate religious centers proclaim this war to be “holy,” seeks to portray itself as a peacemaker while presenting the victims of aggression as supposedly responsible for it. The Kremlin, on whose orders Russian forces have attacked and destroyed or damaged more than 750 places of prayer and worship in Ukraine — Christian churches and monasteries, Protestant houses of prayer, Jewish synagogues and Muslim mosques – nevertheless seeks to present itself as the “defender of traditional values.” Please take note of this! During Russia’s war against Ukraine, an enormous number of religious buildings have been completely or partially destroyed or seriously damaged. According to available assessments, this represents the largest scale of destruction of religious infrastructure in Europe since the end of the Second World War and the Soviet persecution of religion. More than 80 religious leaders and ministers have been killed, while many more have suffered persecution, imprisonment, torture and deportation. The fall of the Soviet Empire of Evil seemed to have brought religious freedom to Central and Eastern Europe and the post-Soviet space once and for all. But today, 35 years later, we see that freedom is not something that can be achieved once and for all. Freedom is something that must be constantly defended against various challenges. The struggle against evil and tyranny has always been difficult. But together we are capable of resisting evil and tyranny. Freedom has prevailed in the past – it can and must prevail again today. Our task is to do everything we can, together, to make that happen.

Yevstratiy Zoria

I bring greetings to you all from Ukraine, which continues to defend its freedom and identity against the Russian Empire of Evil. An empire that has openly declared its goal to be the “final solution of the Ukrainian question.” This is a direct quotation from Putin, published by a Russian state news agency one week after the beginning of the full-scale invasion. It expresses the intention to destroy everything that constitutes Ukrainian identity, including independent Ukrainian religious organizations – Protestant, Catholic and Orthodox Churches, as well as Jewish and Muslim religious communities. In other words, all those who refuse to allow themselves to be turned into instruments of the Kremlin’s imperial policy. In Russia itself, the principal religious centers of the so-called “traditional religions” have long since been transformed by the state into instruments for implementing government policy and promoting the ideology of the “Russian World” (Russkiy Mir). Today, religious life in Russia is subject to even higher level of state control and pressure than it was under the Soviet regime. And Russia is doing everything it can to export this model – one that uses the authority of religion to incite hostility and to bless an aggressive war in the name of God – to Europe and the rest of the world. By employing conservative rhetoric and proclaiming the “defense of traditional values” as its goal, the Russian state seeks to draw conservative religious communities from around the world into its imperial policy. Yet behind this rhetoric, just as behind Soviet slogans about defending the working class, lie nothing but authoritarianism, imperialism and the desire for domination – principles that have nothing in common with traditional values. That is why Ukraine’s resistance to Russian aggression is not merely a struggle for the freedom of our country. It is a struggle for freedom and peace in Europe and, indeed, throughout the world. It is also a struggle for religious freedom. Freedom from subjugation to an imperial throne. Freedom from serving those who incite war and seek religious justification for it. Freedom from turning religion into a weapon of killing. None of us can defend our freedom alone when we face an enormous machinery of propaganda and state coercion, equipped with countless instruments for achieving its objectives. We can successfully resist this Leviathan, this dragon, only when people of goodwill unite their efforts. When no one seeks to subordinate or dominate another, but instead sees others – individuals, communities and institutions alike – as partners and friends. This is precisely the approach that underlies the existence and successful work of the Ukrainian Council of Churches and Religious Organizations. This year, we are marking the 30th anniversary of our common work. The Council brings together, on the basis of equality, 16 major religious communities in Ukraine, representing approximately 90 percent of the country’s religious organizational network and encompassing all its major religious traditions. These include Orthodox Christians, Catholics of both the Latin and Eastern rites, Evangelical and Protestant communities, as well as Jewish and Muslim communities. All our decisions are made by consensus, ensuring the equality of all participants and guaranteeing that every voice is heard. These very principles – complete independence from the state while maintaining partnership with it and with other institutions of society, equality and mutual respect – have ensured the success of our common work for three decades. I would like to emphasize that one of the important fruits of this work is the fact that the unity of Ukraine’s religious community in resisting Russian aggression has become one of the sources of spiritual strength for Ukrainian society. The joint work within the Council of people and communities with different convictions, ethnic backgrounds and other characteristics is a living and practical example for society as a whole.

Yevstratiy Zoria

Вона показує, як можна одночасно дотримуватися власної традиції, зберігати свою ідентичність і водночас залишатися єдиними як суспільство. Український досвід показує, що для єдності не потрібно відмовлятися від відмінностей, а для збереження власної ідентичності не потрібно заперечувати право інших на їхню ідентичність. Справжня єдність народжується не з примусу до однаковості, а зі свободи, взаємної поваги та спільної відповідальності. Ми пишаємося тим, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій є живим прикладом успішного втілення принципу «єдність у різноманітності». Ми відкриті для співпраці з усіма, хто поділяє ці принципи. І ми переконані, що лише разом, лише об’єднуючись навколо принципів свободи та гідності, ми можемо створити краще майбутнє для світу, в якому живемо. Майбутнє, у якому буде більше любові, свободи та правди і менше кровопролиття, ненависті та ворожнечі. Буде менше всього того, що ми сьогодні бачимо на окупованих Росією територіях України – у Криму, на Донбасі, на півдні України. Там, де Росія силою захопила контроль і владу, немає ані свободи, ані прав людини. Релігійна свобода там фактично відсутня. Діяти можуть лише контрольовані державою релігійні центри, зокрема Московський патріархат, тоді як усі інші релігійні спільноти зазнають переслідувань, а їхня діяльність забороняється або суттєво обмежується. Ми потребуємо вашої допомоги та підтримки для захисту релігійної свободи на цих тимчасово окупованих територіях України, для припинення релігійних переслідувань і терору, які систематично практикує Російська Федерація. Лише постійна міжнародна увага до цієї проблеми та тиск на Росію, зокрема через санкції проти організаторів і виконавців релігійних переслідувань, здатні змінювати ситуацію на краще та зменшувати масштаби зла, яке чинить Росія. Ми також потребуємо вашої допомоги та співпраці у боротьбі з російською машиною пропаганди. Адже Кремль, який нищить релігійну свободу в самій Росії та особливо на окупованих нею територіях, водночас проголошує себе захисником свободи релігії. Кремль, ідеологія якого виправдовує агресивну війну і який за допомогою підлеглих йому релігійних центрів проголошує цю війну «священною», намагається представляти себе миротворцем, а жертв агресії – її нібито винуватцями. Кремль, за наказами якого російські війська атакували та зруйнували або пошкодили в Україні понад сім з половиною сотень місць молитви і поклоніння – християнських храмів і монастирів, протестантських домів молитви, юдейських синагог і мусульманських мечетей, – водночас намагається представляти себе «захисником традиційних цінностей». Зверніть на це увагу! За час російської війни проти України було повністю або частково зруйновано чи серйозно пошкоджено величезну кількість релігійних споруд. За наявними оцінками, це найбільші масштаби руйнування релігійної інфраструктури в Європі від часу завершення Другої світової війни та радянських гонінь на релігію. Вбито понад 80 служителів релігійних громад, значно більше зазнали переслідувань, ув’язнення, тортур і депортації. Падіння радянської імперії зла здавалося подією, яка назавжди принесла свободу релігії в Центрально-Східну Європу та на пострадянський простір. Але нині, через 35 років, ми бачимо, що свобода – це не те, чого можна досягти раз і назавжди. Свобода – це те, що потрібно постійно захищати від різних викликів. Боротьба зі злом і тиранією завжди була важким завданням. Але разом ми здатні протистояти злу і тиранії. Свобода перемагала в минулому – вона може і повинна перемагати й тепер. Наше завдання – разом робити все можливе, щоб так і було. —— Address at the International Religious Freedom or Belief Alliance Conference (Prague, Czech Republic, November 11, 2026) First of all, I would like to thank you for the opportunity to be here once again at this important conference, representing the Orthodox Church of Ukraine and its Primate, His Beatitude Metropolitan Epiphaniy, who also currently serves as the chairman of the Ukrainian Council of Churches and Religious Organizations.

Yevstratiy Zoria

UKR/ENG Виступ на конференції Міжнародного альянсу свободи релігії та переконань (м. Прага, Чеська Республіка, 11 листопада 2026 р.) Перш за все хочу подякувати за можливість знову бути на цій важливій конференції, представляти тут Православну Церкву України та її Предстоятеля, Блаженнійшого Митрополита Епіфанія, який є також черговим головуючим у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій. Передаю всім вам вітання з України, яка продовжує захищати свою свободу та ідентичність від російської імперії зла. Імперії, яка відкрито проголосила своєю метою «фінальне вирішення українського питання». Це — пряма цитати Путіна з публікації, яку зробило російське державне інформаційне агентство через тиждень після початку повномасштабної агресії. І це означає прагнення знищити все, що становить українську ідентичність, включаючи незалежні українські релігійні організації – протестантські, католицькі та православні Церкви, релігійні об’єднання юдеїв і мусульман. Усіх тих, хто не бажає і не дозволяє перетворити себе на інструмент імперської політики Кремля. У самій Росії головні релігійні центри так званих «традиційних релігій» давно перетворені державою на інструмент проведення державної політики та поширення ідеології «русского міра». Сьогодні релігійне життя в Росії перебуває під ще жорсткішим контролем і тиском, ніж за радянського режиму. І цю модель використання авторитету релігії для розпалювання ворожнечі та благословення від імені Бога агресивної війни Росія всіляко намагається поширити в Європі та світі. Використовуючи консервативну риторику та проголошуючи своєю метою «захист традиційних цінностей», російська держава намагається залучити до своєї імперської політики консервативні релігійні спільноти з усього світу. Але за цією риторикою, як колись за радянськими гаслами про захист робітничого класу, приховуються лише авторитаризм, імперіалізм і прагнення до панування, які не мають нічого спільного зі справжніми цінностями. Саме тому український опір російській агресії – це не лише боротьба за свободу нашої країни. Це боротьба за свободу і мир для Європи і, навіть ширше, для всього світу. І це також боротьба за релігійну свободу. За свободу від поневолення імперським престолом. За свободу від служіння тим, хто розпалює війну та шукає для неї релігійного виправдання. За свободу від перетворення релігії на зброю для вбивства. Ніхто з нас не здатен самостійно захистити свою свободу, коли проти нас виступає величезна машина пропаганди та державного примусу, яка має безліч інструментів для досягнення своєї мети. Успішно протистояти цьому Левіафану, цьому дракону, можна лише тоді, коли люди доброї волі єднають свої зусилля. Коли ніхто не прагне підпорядкувати іншого собі чи панувати над ним, а бачить в інших – в особах, спільнотах та інституціях – партнерів і друзів. Саме такий підхід лежить в основі існування та успішної діяльності Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Цього року ми відзначаємо 30 років нашої спільної праці. Рада об’єднує на засадах рівноправності 16 основних релігійних спільнот України, які представляють близько 90% релігійної мережі нашої країни та охоплюють усі її основні релігійні традиції. Це православні, католики латинського та східного обрядів, євангельські та протестантські громади, спільноти юдеїв і мусульман. Усі рішення ми ухвалюємо консенсусом, що забезпечує рівноправність учасників і гарантує, що голос кожного буде почутий. Саме ці засади – повна незалежність від держави при збереженні партнерства з нею та іншими суспільними інституціями, рівноправність і взаємна повага – забезпечують успіх нашої спільної праці вже три десятиліття. Я хочу засвідчити, що одним із важливих плодів цієї праці є те, що єдність релігійної спільноти України у протистоянні російській агресії стала одним із джерел духовної сили українського суспільства. Спільна праця в Раді людей і спільнот, різних за переконаннями, етнічним походженням та іншими ознаками, є живим і дієвим прикладом для всього суспільства.

Yevstratiy Zoria

Митрополит Епіфаній в дописі на платформі«Х»: Краків - прекрасне старовинне польське місто, королівська столиця. Кожен куток історичного центру тут дихає минулим, його величними та трагічними сторінками. Польща по праву пишається своїм Краковом, який серед іншого був місцем служіння одного з найбільш відомих її синів - папи Івана Павла ІІ. Для мене особисто Краків повʼязаний також з почесною відзнакою, яку восени 2022 року я отримав як символ визнання ролі Православної Церкви України в опорі російській агресії. Місце церемонії було буквально поруч із тим, де днями сталася жахлива трагедія. Почуття ненависті, злоби, зневаги до цінності життя інших людей, які лежать в основі актів терору, справедливо засуджуються Церквою. Тому жоден акт терору не може мати виправдання і заслуговує лише на осуд. З особливим почуттям суму та солідарності висловлюю співчуття мешканцям Кракова та всьому польському народу, родинам і близьким жертв терористичного нападу. Нехай Господь упокоїть душі загиблих, подасть зцілення пораненим, підтримає тих, хто зазнав горя втрати. Вічна памʼять!

Yevstratiy Zoria

26 жовтня у Караку на півдні Йорданії озброєні екстремісти увірвалися в православний храм святого Георгія під час похоронної служби, вбили 9 осіб та ще 40 - поранили. Всі релігійні лідери Йорданії, включно з єрусалимським патріархом Феофілом, якому підлеглий храм і громада, спільно і однозначно засудили екстремістів і терористів. Дуже жорстко зреагувала влада та особисто король. Людина, якій мило посміхається цей самий патріарх, днями віддала наказ вбити у Комишувасі на Запоріжжі десятки мирних мешканців, які чекали на отримання гуманітарної допомоги. Підтверджено загибель 30 людей, ще понад 40 можуть бути знайдені під завалами ураженої бомбами школи. Таких актів державного тероризму ця людина вчинила десятки тисяч, і не лише в Україні. Від жертв зруйнованих вибухами житлових будинків у Москві на Каширському шосе чверть століття тому і до вбитих у Камишувасі - вся кров невинних на ньому. Але його патріарх не засуджує, як тих вбивць з Караку. Бо вони слабкі - а він сильний. Вони вороги короля його країни - а він сам більше, ніж давні російські царі. Вони бідні - а в руках цього мільярди. Тому тих вбивць легко засудити і гнівно проклясти. А від цього - орден, посмішки, милостиня «на Гроб», за давнім звичаєм московитів. Цікаво, як би реагували всі, якби цей патріарх після вбивств у Караку поїхав приймати орден від «халіфа Ісламської держави»? Чи той не достатньо багатий і не достатньо кривавий, щоби йому посміхатися? Матфея 23:23-28: «Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину [20] з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.»

Yevstratiy Zoria

Зʼявився цікавий сайт-агрегатор новин Церков українською мовою. Рекомендую: https://t.me/pravoslavia_info

Yevstratiy Zoria

Шановні читачі, минуло 85 років - а нічого не змінилося. Ті самі кремлівські чекісти через агентуру в Моспатріархії встановлюють контроль за церковним життям на окупованих територіях. Впевнений, що колись і про рішення гундяєвських синодів, зокрема і вчорашнє щодо церковної окупації України, теж відкриють «доповідні записки» чекістів Кремлю. Лк 8:17: "Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б."

Yevstratiy Zoria

Ставлення Моспатріархії до Української Церкви - дзеркало та індикатор ставлення Кремля до України Моспатріархія ставиться до Церкви в Україні як до своєї інтегральної частини. Яка може мати лише два модуси існування: Там, де Кремль не має повного політико-військового контролю - допускається існування квазі-самостійної структури, яка носить назву «українська», але інтегрована в структуру РПЦ. Там, де Кремль має повний контроль - позірне існування будь-чого «українського» не допускається. Вся церковна структура повністю включена в систему РПЦ, без жодної квазі-самостійності. Абсолютно таке саме ставлення Кремля і до України: для нього якщо вона не існує як квазі-держава під контролем з Москви - вона не повинна існувати взагалі. Україна і Українська Церква для Московії не є субʼєктом будь якого діалогу, але лише обʼєктом для підпорядкування. Тож не треба плекати ілюзій: незалежна Українська Церква, як і незалежна Україна, існують і можуть існувати лише всупереч волі Моспатріархії та Кремля, а не як плід домовленостей з ними. Лише колапс путнінської системи контролю та наступна внутрішня боротьба у Кремлі за її спадок і очолення (подібно до подій 1991 р.) - можуть відкрити вікно можливостей, аби змінити таке ставлення чи примусити Московію повернутися з вигаданого світу імперських примар до реального світу, де і Україна, і Українська Церква - є і будуть. Незалежно від того, що про це думають мешканці розцяцькованої середньовічної червоної фортеці.

Yevstratiy Zoria

Пошук потенційної агентури та просування агентів у середовищі Патріархату на вищі посади, політика «батога і пряника», фінансування лояльних до Кремля та залякування строптивих - мають системну основу і тривають десятиліттями. При чому після розпаду СРСР ця робота лише активізувалася. Про це теж не слід забувати, особливо коли в середовищі МПвУ починають мантру «ми з Єрусалимом»… Тож не дивно, що шпигун Змєєв замість того, аби бути схованим у якомусь московському монастирі, поїхав саме до РДМ в Єрусалим - там його кваліфікація та навички особливо затребувані. А для загалу треба памʼятати, що всяка активність, повʼязана зі структурами та функціонерами ОВЦС МП - це маркер приналежності/лояльності до «ордену православних чекістів», головних будівничих «русского міра». Яскравим втіленням та «магістром» якого є особисто %утін. Такий собі «Союз ряс і лампас» на службі російської імперії зла.

Yevstratiy Zoria

Ряси і лампаси або Щодо «Русской духовной миссии в Иерусалиме» та інших інституцій російської церковної діяльності закордоном. Пані Ярослава Міщенко, роблячи огляд на скандал зі служінням ієрарха МПвУ («УПЦ») в Рівному Пімена із російським представником у Святій Землі архімандритом Вассіаном Змєєвим в російському ж жіночому монастирі біля Єрусалиму, звернула увагу на важливу деталь - Змєєв є не лише представником МП в Святій Землі (як керівник «Русской духовной миссии в Иерусалиме»), але також офіційно викритим російським шпигуном. Його спочатку влада Північної Македонії, а потім і Болгарії депортувала саме як шпигуна, який становить загрозу державній безпеці. Це не завадило спрямувати Змєєва до РДМ в Ізраїль. І саме з цим патентованим, двічі викритим шпигуном молився ієрарх «УПЦ» - МПвУ з Рівного. А може звіт здавав та інструкції отримував? «РДМ в Єрусалимі» - давній імперський проєкт, створений у ХІХ столітті для просування російських інтересів (державних, церковних та матеріальних) у Святій Землі. На підтримку РДМ було тоді ж створене «Императорское православное палестинское общество» (ИППО). Після більшовицької революції інтерес влади до обох проєктів був дещо втрачений, але сталінська реставрація Моспатріархії та поновлення інтересу володарів Кремля до Близького Сходу - оживили його. Разом зі створенням Моспатріархії у 1943 році в її структурі зʼявився «Отдел внешних церковных сношений» - департамент, відповідальний за закордонну активність РПЦ. І якщо в тоталітарному СРСР держава стежила за всіма, за Церквою стежила в квадраті, то за ОВЦС - в кубі. Допуск церковників до візитів у капіталістичні країни, до спілкування з іноземцями - вимагав тотального і неусипного агентурного контролю. Колись на матеріалах архівів КГБ-ФСБ та інших держструктур можливо ще буде написана правдива історія Моспатріархії та зокрема її ОВЦС, але навіть з того, що відоме зараз, цілком очевидно: ВСІ співробітники відділу проходили поглиблену обробку з боку КГБ. Існувало лише два варіанти того, ким був конкретний працівник ОВЦС: або це була церковна людина, яка завдяки згоді працювати з державою отримувала допуск (сотруднік), або це був співробітник КГБ (офіцер), відряджений «на церковну роботу» (на якісь окремі акції чи на постійній основі). З 1967 року СРСР розірвав дипломатичні відносини з Ізраїлем. Відтоді та майже до кінця існування совка РДМ в Єрусалимі була ЄДИНИМ представницьким інститутом в Ізраїлі, відкрито напряму повʼязаним з СРСР. Але і до цього моменту призначення в РДМ (керівника і заступника) проходили за особливою процедурою фільтрації. Туди потрапляли лише найбільш перевірені з найбільш перевірених КГБ. До речі, саме з посади керівника РДМ на посаду голови ОВЦС перейшов Нікодім Ротов - ключовий контрагент радянської системи в Моспатріархії у 1960-70 рр., реальний керівник цієї інституції в останнє десятиліття життя патріарха Алєксія І та в перші роки правління його наступника патріарха Пімєна. І саме біля Нікодіма та під його покровительством розпочав і робив стрімко свою карʼєру Гундяєв - з 1990 по 2008 рр. очільник все того ж ОВЦС, а далі - глава Моспатріархії. Окремо слід згадати про «ИППО». Як більшовики ліквідували, а потім реставрували під своїм контролем Моспатріархію, так само вони ліквідували, але потім відтворили (вже у середині 1920-х рр.) це «общєство». Яке під радянським контролем до 1992 року називалося «Русское палестинское общество» та діяло під вивіскою АН СРСР, а з 1992 р. знову стало «імпєраторскім». З 2007 р. ИППО очолює патентований російський генерал-шпигун Стєпашин. І під його орудою ця організація, як і низка подібних (Фонд единства православных народов, Фонд «Русский мир», Россотрудничестао тощо) працює на просування рашизма, в першу чергу на Святій Землі, на Близькому Сході та в елліністичних Церквах. Одним з головних обʼєктів зацікавлення як церковної (ОВЦС), так і світської (ИППО) ланок чекістської активності на Святій Землі був та залишається Єрусалимський Патріархат.

Yevstratiy Zoria

З проповіді Митрополита Епіфанія на свято преподобномученика Макарія Канівського: Дорогі брати і сестри! Мабуть багато з вас бачили вже, як отруєні лжевченням «русского міра» тисячні натовпи вчора ходили в Москві, носили реліквії князя Дмітрія Донського та червоні прапори. У ці червоні прапори вони, замість кривавих більшовицьких і нацистських символів минулого століття вставили, виявляючи блюзнірство і безсоромність, образ Христа. Раніше нацисти і комуністи, ніби вчиняючи пародію та глум над церковними процесіями, ходили своїми маршами під кривавими прапорами та з образами своїх вождів, ніби з іконами. А в наш час глум і наруга над святинею вчиняються вже не безбожниками, а тими, хто носить ризи церковні та вважає себе православними християнами. Вони носять ікони та мощі, співають церковні піснеспіви – але роблять це заради прославлення злочинів агресивної війни. Як лжепророки давнього Ізраїлю сповіщали царям і народу не істину, а те, що було миле їхньому серцю, так і ці лжепророки «русского міра брехливо пророкують перемогу і славу кремлівському правителю та його імперії зла. Заради цього вони навіть розворушили кості князя, якого проголосили святим майже чотири десятиліття тому, але зовсім його як святого не шанували. Того князя, який втік, почувши про наближення ординського війська до його столиці. І залишена князем без належного захисту Москва була захоплена, спалена, а її мешканці – перебиті. У підсумку князь цей визнав над собою зверхність хана, який зруйнував його столицю, та виплатив йому борг за данину, яку для орди збирав із підлеглих йому земель. Ось із реліквіями якого правителя московити ходили вчора, просячи собі перемоги у війні проти України. Ми ж, дорогі брати і сестри, звертаємося з проханнями не до таких князів, а уповаємо на молитви справжніх Божих угодників, прославлених від Господа чудесами та шанованих від стародавнього часу. Ми підносимо свої молитви біля мощей великомучениці Варвари, святителів Київських Макарія та Рафаїла, біля мощей сонму понад 120 святих, які спочивають у Лаврі Київській. Вчора ми соборно вшановували святих Вінницького краю. За два дні ми також соборно піднесемо молитву біля мощей святителя Феодосія Чернігівського з нагоди 130-ліття від його прославлення. Нині ж ми молимося біля преподобномученика Макарія Канівського. Всі ці та багато інших святих, які подвигами і служінням прославилися в нашій Україні-Руси, є тим духовним молитовним воїнством, яке продовжує невпинну боротьбу з дияволом і всіма його підступами проти людей. Тому особливо прославляючи сьогодні преподобномученикаМакарія, просимо його, а також всіх святих України-Руси – бути разом із нами у духовній боротьбі. Щоби ми тут на землі, а святі наші – на небесах, єднаючись у зверненні до Бога виконували заклик Писання: «Усякою молитвою i благанням моліться у будь-який час духом, i дбайте про це саме з повною постійністю і благанням» (Еф. 6:18). Тож, виконуючи цей апостольський заклик, просимо: «Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його, і нехай біжать від Лиця Його ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть. Як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть грішники від лиця Божого, а праведники нехай звеселяться!» Амінь.

Yevstratiy Zoria

З проповіді Митрополита Епіфанія на свято Чуда архистратига Михаїла: «Дорогі брати і сестри! Всі ви добре знаєте, що у нашій столиці, у Золотоверхому Києві, є дві стародавні обителі, посвячені на честь архистратигаМихаїла і сил небесних. Перша з них, головний храм якої нині є кафедральним для нашої Помісної Церкви, присвячена Собору небесних сил. А друга обитель присвячена Чуду архистратига Михаїла та знаходиться на Видубичах. Обидві ці обителі мають тисячолітню історію, і хоча зазнавали періодівзанепаду та руїни, в наш час знову вони є місцем молитви та чернечого життя. Ці дві обителі та Михайлівські храми в них нагадують нам стародавню історію храму в Хонах. Всі ви добре знаєте, як тепер ворог наш, російська імперія зла, з особливою жорстокістю знову і знову посилає різноманітніруйнівні знаряддя, ракети та дрони, на наші міста і села, особливо тероризуючи Київ. Як ті стародавні язичники, які змовилися знищити святиню Божу, ці новітні слуги диявола нищать Київ – Матір міст Руси, місце хрещення, від якого і самі предки московитів прийняли звіщення про віру християнську. Сотні храмів в Україні за цей час війни російське безбожне воїнство вже знищило чи істотно пошкодило, три місяці тому зазіхнувши на Велику Церкву монастиря Печерського, а нещодавно завдавши удару поруч зі Святою Софією. Але ми віримо, дорогі брати і сестри, що Господь і заступництво святих – з нами. Бо на нашому боці правда, ми не прагнемо чужого, не прагнемо зла, а лише прагнемо захистити від нашестя чужинців нашу рідну землю та мати тривалий справедливий мир. Тому сьогодні, в день, коли Церква вшановує архистратига Михаїла заради звершеного ним чуда в Хонах та молитовно дякує начальнику воїнств небесних за всі благодіяння, які рід людський має через служінню ангелів, ми особливо просимо заступитися на нашу Матір-Україну і за її столицю – Золотоверхий Київ. Ми просимо благословення і зміцнення для наших героїв-захисників, для українського воїнства. Нехай за заступництвом архистратига Михаїла і всіх небесних сил, за заступництвом собору Вінницьких святих і всіх святих України-Руси, Господь наблизить перемогу над злом і утвердить справедливий, тривалий, благословенний мир! Амінь.»

Yevstratiy Zoria

З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у тринадцяту неділю після П’ятидесятниці: «Російська держава вдає з себе християнську і побожну, однак справи її – не справи любові, але діла диявола. Це є держава-злодій – той злодій, про якого каже Христос, що він «приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити» (Ін. 10:10). І як лжепророки іменем Божим говорили неправду та облещували людей, так і проповідники «русского міра», прикрившись церковними ризами, напоказ кланяючись чудотворним іконам та цілуючи мощі святих – звіщають оману, благословляють руйнування та вбивства, прославляюсь тирана, відкидають мир і заохочують війну. Про таких можна сказати словами святого Єремії: «Пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого» (Єр. 14:14). Тож за злочини, які вчинила і продовжує чинити російська імперія зла, її володарі та лжепророки, і особливо за те, що при цих злочинах вони облудно прикриваються іменем Божим і святинями – неодмінно прийде на них покарання, як прийшло воно на фараона, володаря Єгипту, якого Бог за спротив волі Своїй погубив із військом у Червоному морі. Як прийшло воно на гордовитого Валтасара, царя Вавилону, який, бенкетуючи, зневажив святині дому Божого; на Сеннахирима, царя Ассирійського, який ганьбив ім’я Боже; на володаря юдейського Ірода Агриппу, який віддав на вбивство перших християнських мучеників, але сам загинув від раптової хвороби, коли подумав про себе, як про бога, та на багатьох інших подібних злочинців давнього і нового часу. Як всі ви знаєте, дорогі брати і сестри, від наслідків нових російських злочинів за останні дні загинули та постраждали багато наших співгромадян – мирні мешканці, люди похилого віку, діти. Зруйновані оселі, знищені магазини та склади з продовольством, спалені книжки – ворог продовжує свій терор, прагнучи залякати нас, змусити скоритися перед злом. Але, молячись за загиблих і постраждалих, висловлюючи співчуття всім, хто втратив рідних і близьких, водночас ми маємо згадати слова апостола Павла, з яких розпочали наші роздуми: «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді!» Тож, попри все, маємо і надалі протистояти злу російської агресії. І віримо: Господь явить силу Свою, Господь близько, «Маран-афа»! А хто, як адепти «русского міра», не любить Господа Ісуса Христа, а любить насильство і неправду, хто іменем Христа схвалює кровопролиття та інші злочини – нехай, за словом апостольським, буде проклятий.» Повний текст - на сайті «POMISNA. info»

Yevstratiy Zoria

Митрополит Епіфаній в «Х»: «Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть» (Вихід 21:15). Такий закон Старого Завіту. Літопис свідчить про Київ, як матір міст Руських. Тому гріх, який чинять творці та виконавці російського ракетного терору - це гріх не просто зневаги. Це гріх вбивства того, кого вони вважають матірʼю. Відтак кожен удар російської ракети по Києву - це ще один цвях у труну з ідеями «святой русі». Її нема і ніколи не було - ця конструкція є лише імперською вигадкою, що була створена аби виправдовувати московське загарбництво сусідніх земель, зокрема і поневолення України. Ми пережили чергову ніч російського ракетного терору, найбільшу серію ударів балістичними ракетами, зафіксовану з початку війни. Причина атаки - диявольська помста. Помста російської імперії зла за те, що ми, український народ, не зламалися, не здалися, не підкорилися. За те, що просто продовжуємо бути собою. Кремль очікував, що захопить владу над Україною та поверне її в своє ярмо за кілька тижнів. Наш опір повномасштабній агресії триває вже понад 1600 днів і ночей. Зокрема і таких, як була сьогодні. Ми не зламалися і не здалися дотепер - не буде цього і в майбутньому. Не буде цього - скільки би ще своїх кривавих ножів-ракет Москва не встромила у спину матері міст Русі, нашої Золотоверхої столиці. Бо ми добре знаємо на прикладах Бучі, Маріуполя, Ізюма та інших окупованих ворогом міст і селищ України, яку долю кремлівська тиранія готує для всіх нас. Це - рабство, терор, депортації, заслання, тортури і смерть. Цього не можна допустити знову. Дякуємо нашим захисникам і молимося про них. Дякуємо рятувальникам, медикам, всім, хто допомагає постраждалим. Просимо упокоєння душ для загиблих, зцілення та відновлення - для поранених і постраждалих у Києві та всюди в Україні, де цієї ночі сталися нові акти російського терору. Господи, «визволи поневолених язичниками, зглянься на принижених і знехтуваних, і нехай пізнають язичники, що Ти Бог наш; покарай гнобителів і тих, що кривдять нас з гордовитістю» (2 Мак. 1:27-28).

Yevstratiy Zoria

Митрополит Епіфаній в «Х»: Внаслідок російського обстрілу, який відбувається зараз, вночі 15 червня, горить дах одного з найбільш святих місць християнського світу - Успенського собору Печерської лаври у Києві. Просимо про молитву за врятування святині від знищення. Черговий російський злочин проти людяності, проти історії, проти християнства. Що ще повинен зробити кремлівський антихрист, аби світ усвідомив, що слід рішуче діяти, аби російський терор проти України і самих принципів миру припинився? Пресвятая Богодице, зупини ірода!

Yevstratiy Zoria

«Феофанія Шредінгера» Четверта річниця «Феофанії», а офіційної публікації всіх документів, в першу чергу Статуту - нема досі. Тобто зібрання було, але які там сталися рішення - кожен може трактувати, як хоче. Для одних це «автокефалія без проголошення автокефалії», для інших - «підтвердження канонічного звʼязку з Матірʼю-Церквою» - Моспатріархією. Тож «Феофанія» остаточно уподібнилася до відомого парадоксу Шредінгера про кота - вона і жива, і не жива, і за автокефалію, і проти, і розірвала єдність з МП, і ствердила її. Причина такого стану проста: доки нема документів, то можна підтримувати баланс з керівництвом в Москві. УПЦ МП не рве з патріархією, а за це патріархія не оголошує керівників УПЦ МП розкольниками. Зрештою, обидві сторони просто чекають завершення війни, аби тоді поставити крапки над ї та ё. Просто в травні 2022 і там, і там вірили, що «дуже скоро» все завершиться і «Феофанія» не стане проблемою. Тепер, на пʼятому році по «Феофанії», вона ніби як валіза без ручки - і нести далі неможливо, і кидати шкода. Прихильники незалежності від МП розчарувалися в «Феофанії», зрозумівши, що це було не рішення, а спосіб його уникнути. Для супротивників розриву з МП «Феофанія» - це занадто схизматично. Це відступ від церковної єдності та руйнування «святой русі». І десь посередині - митрополит Онуфрій, який всіляко уникає того, аби як одні, так і інші мали привід його критикувати.

Yevstratiy Zoria

Митрополит Епіфаній про російську нічну атаку: «Страшна ніч для Києва та інших міст України завершилася. Сонце все одно відігнало темряву і новий день настав. Але не для всіх. Російська імперія зла знову забрала життя невинних. Зруйнувала мирні оселі. Школи. Магазини. Ринки. Інші місця, які жодного військового значення не мають. Мета очевидна – помста кремлівської тиранії за наш спротив. Вони хотіли знову зробити нас рабами, завершивши напад «за три дні». Але воля українців до гідності та свободи – незламна. Досвід минулого свідчить: слід боротися і захищати себе, бо ціна поразки для українського народу – надто страшна. Як багато киян, я теж провів цю ніч в укритті під страшні звуки вибухів. Але ранок настав – і за це найперше дякуємо Богові та нашим захисникам. Сили оборони України творять неймовірне – лише мала частина всього арсеналу зла досягає смертельної мети. Нехай Бог благословить успіхом наших оборонців, низький вам уклін та вічна подяка. Дякуємо рятувальникам, медикам, всім, хто надає допомогу постраждалим і ліквідує наслідки обстрілів. Дякуємо нашим партнерам та союзникам – завдяки вам, вашій військовій та фінансовій допомозі Україна може збивати дрони та ракети, протидіяти ворогу, відстоювати мир у Європі. Хочу подякувати всім українцям, хто попри жах війни зберігає стійкість духу та продовжує жити і працювати, наближаючи перемогу над агресором і утвердження миру. А на голови всіх, хто наказував чинити цей та інші обстріли, на голови всіх, хто ці накази виконував – нехай впаде кров невинних. Нехай впаде осуд від Бога і від людства. Російський державний тероризм має бути покараний! І ще одне слово цього страшного ранку – до всіх, хто цієї неділі буде звершувати богослужіння в храмах, і там згадуватиме російського патріарха Гундяєва як свого «вєлікого господіна і отца». Чи не відчуваєте ви, вимовляючи його ім'я та славлячи його – того, хто благословив і цей страшний обстріл, і цю війну назвав «священною» – присмак крові та попелу на губах? Нехай Господь допоможе нам усім пережити ці страшні дні, подасть швидке одужання пораненим, упокоїть душі загиблих. І зруйнує російську імперію зла та уразить всіх, хто спричинив ці страждання, проливаючи кров невинних.» В мережі «Х»

Yevstratiy Zoria

Не було би більше ніякої Москви - бо, на відміну від золотоординських татар, Тамерлан фізично нищив міста і населення десятками й сотнями тисяч, вирізаючи всіх. А з відрубаних голів будував піраміди. Саме так він знищив Рязань - центр князівства, яке воювало з ним на боці Тохтамиша. Нинішня Рязань - це зовсім інше місто, якому лише засвоїли історичну назву. Як не дивно, але саме цьому кривавому тирану Москва має завдячувати своєю імперською величчю. Тамерлан - один з батьків-засновників Росії, хоч і не бажав цього. Бо він фактично знищив Золоту Орду. І відтоді московські князі вже не від імені хана, а від себе стали грабувати сусідні князівства. Не побоюючись із Сараю ніякої помсти. Бо Самарканд Тамерлана у Центральній Азії був значно далі, ніж ординський Сарай на Волзі. Ще одна деталь. На обширі Монгольської імперії було вогнем і мечем укорінено усвідомлення того, що є лише один род правителів - нащадки Чингіз-хана. Тому для Московії аж до часів Івана Лютого Чингізіди були «природними царями». І саме те, що від них московські правителі отримали ярлик, було їхнім «незаперечним доказом легітимності». Те, наскільки ця впевненість у владі Чингізідів була сильною, доводить і той факт, що навіть Тамерлан - володар імперії від Сирії до Індії - носив титул лише «великого еміра», тобто князя, а формальним володарем були хани з роду Чингіза, у яких він був ніби лише полководцем. Іван Лютий теж під кінець життя навіть зрікався царства на користь хрещеного татарського чінгізіда Симеона Бекбулатовича, назвавши себе «князем Московським». Точно як колись Тамерлан. Тож якби не було «татарського іга» і якби кривавий тиран Тамерлан не знищив Золоту Орду, просто плюнувши на Москву, як на непотріб - не було би ніякої Московії, якою ми її нині знаємо. Не виросла би ця імперія на прислужництві іноземним завойовникам та на зборі данини для них. А так - вона добре нажилася в часи «іга». Щоби потім, соромлячись своїх колишніх зниклих правителів - вдавати з себе спадкоємицю Києва і навіть Царгорода. Хоча правдиво Москва не «Третій Рим», а лише «новий Сарай».

Поки порожньо

Відкрити канал у Telegram

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA