Вивчаємо Біблію Разомнаживо

Відкрити в Telegram · @twrbible

Релігія та духовність

Підписники

3 473

0
сьогодні
−2
за тиждень
−38
за місяць

Індекс цитування

0

каналів згадують

0
згадок
0
репостів

Середнє охоплення поста

752

21,6%
ERR
9,4%
ERR за 24 години

Середнє охоплення реклами

·

2
рекламних постів за 30 днів
17%
частка реклами

У нашій аналітиці

з 20 листопада 2026 р.

Публікації

3 473 у базі

2
вчора
-2
за тиждень
12
за місяць

ERR

21,6%

підписників читають пости

9,4%
читають у першу добу

Залучення (ER)

21,6%

677
пересилання
5 тис.
реакції
72
коментарі

Останні пости

Вивчаємо Біблію Разом

#32 Левит 25 / Земля не продається назавжди За Мойсеєвим законом землю не продавали назавжди. Ціну рахували за кількістю жнив, які покупець встигне зібрати до Ювілею, а в п'ятдесятий рік поле поверталося до свого роду. Фактично це була довгострокова аренда. Причина такого закону дуже проста: «Моя та земля, бо ви приходьки та осілі у Мене», — каже Бог. Павло пише коринтянам майже те саме, тільки вже про них самих: «Ви не свої, бо дорого куплені ви». Яким чином Христос мав стати і нашим близьким родичем, щоб викупити для себе? Слухати зараз 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

Вивчаємо Біблію Разом

#31 Левіт 24 / Око за око - зуб за зуб Господь дивиться на вчинок, а не на особу. Але у людини завжди є шанс прийти до Бога. У 5-му розділі той, хто не може принести вівцю, приносить двох горличок, а якщо немає й на них, то десяту частину ефи борошна (5:7, 11). Те саме з жінкою після пологів (12:8) і з прокаженим (14:21–22). Планка залишається на місці, та Бог сам дає людині шлях до неї, на який вона спроможна. З Днем очищення (розділ 16) так само: святість не знижується, натомість Бог щороку очищує святиню й народ від того, чого народ сам очистити не може. Про що це говорить? Стандарти високі, та Бог сам залишає людині варіанти для входу. І завжди це шлях упокорення... Слухати зараз 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

Вивчаємо Біблію Разом

#30 Левит 23 / Коли кричали «Осанна» не в те свято Під час свята Кучок (Суккот) за часів Другого храму існував особливий обряд: священники набирали воду з джерела Сілоам, приносили її до храму й виливали біля жертовника. Цей обряд був пов’язаний з відаванням Богу найдорожчого в пустелі. Це нагадувало, що саме Бог, а не людські можливості - є гарантією під час мандрівки. Під час цього свята Ісус проголосив: «Коли хто спраглий, нехай прийде до Мене й п’є!» (Івана 7:37). Іван пояснює, що Христос говорив про Святого Духа, Якого мали отримати віруючі (Івана 7:39). Колись Бог підтримував життя Свого народу посеред пустелі. Тепер через Христа Він обіцяє дати те, чого найбільше потребує людське серце. Слухати зараз 👉🏻тут 👈🏻 На podcasts: Apple Spotify

Вивчаємо Біблію Разом

"...в Божих справах слід зважати не на можливість, а на волю, і що тому, хто повірив у Слово, слів не забракне". (Ієронім Стридонський) Jerome, Select Letters of St. Jerome, (London; New York: William Heinemann; G. P. Putnam’s Sons, 1933), 3 Напевно в тому і полягає трагедія віруючої людини, що ми бажаємо Вічного і стабільного миру, але не прагнемо вічного Слова, яке дає цей мир. Ми забули, що сила і спокій криються Божому Слові: "Це – вічна постанова для ваших поколінь у всіх ваших поселеннях". Левіт 23:21.

Показати більше

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA