Radial Matrix
Що ж, Дону Делілло 90 і це чудово. Цікаво, що бувши дідом (здається, що вже від самого народження😅) він впродовж творчої карʼєри ніби оминав писати про старість. Його поодинокі старці — це радше щось не про вік, а про вічність. Про мудрість і напрямок нескінченності. Будь то математик Ерік Лайтер в пʼєсі «Інженер місячного сяйва» (яку ніде не знайти, але я зміг😅) чи то аналітик Річард Елстер з «Точки омега» (ви ще не купили?😅) чи багатій Росс Локгарт з «Зеро К». Всі вони якраз знаходяться перед дверима вічності, крокуючи у напрямку свого безсмертя. Тож хочеться думати, що і в діда це все не старість, а просто етап переходу до незабуття. От не знаю, що можна побажати зрілому досвідченому постмодерністу, але най ентропія сповільнюється, симулякри будуть лише якісними, а інтертекстуальність не наближається до лінійності. Живої тобі вічності діду і довгих років в усьому)