Про те чи зможе наше суспільство стати політичним в його класичному розумінні.
Так чому політика не є випадковістю, як вона виникає з структури людського буття і не може бути замінена ані економікою, ані правом, ані моралізаторством, ані технічним управлінням...
ЧАПЛИГІН ✙
Народ – це не аморфна маса співгромадян, яких поєднує лише колір паспорта, який видали в зв'язку з статевим дозріванням.
Згідно класичного визначення Цицерона - народ це спільність людей, яких пов'язує спільні інтереси та злагода у питаннях права. Звідси і народжується Республіка - “загальна справа народу”.
Для нього та його послідовників найважливішою цінністю є вільне політичне співтовариство, яке дбає про спільну справу (res publica) і захищає від посягань як зовнішніх ворогів, так і внутрішніх тиранів свої приватні справи (res privata).
Ось саме для цього необхідні спільний інтерес (загальне уявлення про доброчесне життя та колективне благо) та згоду у питаннях права (єдність підходів до справедливого вирішення спорів та політичних інститутів).
Все те, що матеріалізувалося в образі депутата, поліцейського, податківця чи чиновника не є тотожнім суспільству - це лише одна з його можливих проекцій на політичну сферу. Людській історії відомі й інші форми соціально-політичної організації, яка остаточно склалася лише десь наприкінці XVIII століття.
Що потрібно аби скоротити відчуження влади від людей та сформувати уявлення про культуру громадянської відповідальності?
Як відомо, будь-яке одужання починається з усвідомлення своєї хвороби.
Перше. Саме тип мислення визначає політичну практику.
(Тому потрібно позбавитися марксистської парадигими. Маркс помилявся - не “буття визначає свідомість”, а був правий Гегель - “буття визначається свідомістю”).
Друге. Протистояти нав'язаній стандартизації мислення. Виховувати покоління людей, які вільно мислять. Без цього найпродуманіші плани, найдосконаліші закони не змінять реальний стан речей. Все залежить від носіїв тих чи інших уявлень.
Третє. Всі ключові ідеї вже були проговорені ще з часів античності. Необхідне “виправлення імен”, необхідний пошук нових політичних форм та альтернативних форм людського спілкування.
Жодних ілюзій, карго-культів, популізму, чарівного перетворення людської природи, жодної утопії, жодного земного раю.
Просто потрібно, в першу чергу, чесно поглянути на стан речей і на себе, спробувати повернути істинний сенс слів і понять. Запитати себе, хто ми, звідки, куди ми йдемо? Знайти своїх.
P.S. Питання Руссо як і раніше (якщо не більше), актуальне і досі: “Як же так виходить, що людина народжується вільною, але скрізь вона в кайданах”?
ЧАПЛИГІН ✙
Кажуть, сьогодні Всесвітній день філософії.
Вітаю всіх, хто в процесі свого мислення хоча б раз зупинявся перед дивовижним емпіричним фактом Буття.
ЧАПЛИГІН ✙
Коли святий Августин у своїх «Сповідях» міркує про природу часу - «Якщо ніхто мене про це не запитує, я знаю; якщо ж хочу пояснити тому, хто запитує, - не знаю», - він торкається глибокого парадоксу людського пізнання.
Те саме можна сказати про ідентичність. Доки ми не ставимо питання «Хто я?» чи «Хто ми?», вона здається самоочевидною та природною. Ми просто живемо в ній, не рефлексуючи. Але щойно прозвучить запитання, відповідь розпадається на безліч складових, стає невловимою, багатогранною.
ЧАПЛИГІН ✙
Читаючи Германа Гессе, закарбувалося:
«У тебе було якесь уявлення про життя, була якась віра, якесь завдання, ти був готовий до подвигів, страждання і пожертви - а потім ти поступово побачив, що світ не вимагає від тебе жодних подвигів, жертв і всякого такого іншого?
Що життя - це не велична поема з героїчними ролями, а звичайна міщанська кімната, де цілком задовольняються їжею і питвом, кавою та в'язанням панчох, грою в карти або музикою.
А кому потрібно щоб хтось ніс в собі щось інше - героїчне і прекрасне, шанування до великих поетів або пошану до святих.
Мабуть той дурень чи донкіхот...»
ЧАПЛИГІН ✙
Фредерік Беґбеде якось написав:
«Система перемагає саме в ту мить, коли їй вдається змусити людину полюбити свою в'язницю».
А чи потрібно миритися з тією реальністю, яка нав'язується Системою ?
І чи здатна одна людина або група людей боротися за свободу і перемогти?
10 знакових книг про боротьбу людини проти Системи.
1. Рей Бредбері - «451° за Фаренгейтом». ( Fahrenheit 451).
2. Кен Кізі - «Політ над гніздом зозулі». (One Flew over the Cuckoo's Nest).
3. Джордж Орвелл - «1984».(Nineteen Eighty-Four).
4. Євген Замятін - «Ми». (Мы).
5. Чак Паланік - «Бійцівський клуб». (Fight Club).
6. Джером Селінджер - «Ловець у житі». (The Catcher in the Rye).
7. Гарпер Лі - «Убити пересмішника». (To Kill a Mockingbird).
8. Олдос Гакслі - «Прекрасний новий світ». (Brave new world).
9. Франц Кафка - «Процес».(Der Prozeß).
10. Джоанн Гарріс - «Джентльмени та гравці». (Gentlemen & Players)
ЧАПЛИГІН ✙
Про парадокс корабля Тесея: “Якщо всі складові частини вихідного об’єкта були замінені, чи залишається він тим самим об’єктом?”
ЧАПЛИГІН ✙
1. Не приписуйте себе остаточно до жодної філософської школи, не вважайте жодну з висловлених істин виключною та єдиною. Станьте господарем своїх думок.
2. Не накопичуйте, як на складі, те, чим володіє філософія, але поглиблюйте філософствування як рух.
3. Боротися за істину та людськість в нічому не обумовленій комунікації.
4. Набути здатність вчитися у минулого, чути сучасників, бути відкритим для всіх можливостей в майбутньому.
5. В якості окремої людини зануритися в власну історичність, в своє походження, в те, що зробив - взяти на себе те, чим я був та став, те, що мені даровано
6. Безперестанку вростати через власну історичність в історичність людського буття в цілому.
ЧАПЛИГІН ✙
Саме тип мислення визначає політичну практику.
Майбутнє треба готувати самим.
Але лише вільні люди здатні на це. А це означає позбавлення нав'язаної стандартизації мислення.
Першочергове завдання зараз – протистояти мороку сучасної неоліберальної парадигми мислення, працювати з тими, хто вільно мислить і не є скутим ідеологічними кліше, вибудовувати горизонтальні зв'язки.
А це означає виробити новий стиль мислення та розуміти наявність об'єктивних законів та категорій, які дозволяють говорити про те, що є гарне та потворне, нормальне та ненормальне, чоловіче та жіноче, добропорядне та порочне.
Стати на захист цінностей, пов'язаних із свободою, чеснотами, громадянством, самоврядуванням, приватною власністю.
Цінувати ідеали, яким неприйнятна тиранія, лизоблюдство, прислужництво, мислення куркуля.
І всі ці ідеї вже були проговорені в минулому.
Потрібне лише "виправлення імен" та відмова від новочасної парадигми мислення.
Також, сьогодні в ХХІ столітті, необхідний пошук нових політичних форм і практик співжиття, які відповідають духу та ідеалам вільної людини.
А це - вільна політична спільнота, яка дбає про спільну справу ("res рublica" ) та захищає від зазіхань зовнішніх ворогів і внутрішніх тиранів свої приватні справи ("res privata" ).
А не якесь чарівне перетворення людської природи – чи то утопії комуністичного раю, чи то ліберального "кінця історії".
Тобто чесно поглянути на речі і на себе та спробувати повернути істинний сенс слів і понять.
Запитати себе: «Хто ми, звідки та куди йдемо?» та знайти своїх
ЧАПЛИГІН ✙
Ми, як і інші народи, є носіями своєї специфічної етнічної та культурної спадщини. І, відповідно, маємо виправдане бажання передати цю спадщину, яку ми сформували своїм нащадкам...
ЧАПЛИГІН ✙
14 листопада 1831 року пішов із життя Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель - один з найбільш впливових філософів історії світової думки.
Людина, яка не просто описала світ, а спробувала вловити його внутрішню логіку, рух і метафізичний сенс.
ЧАПЛИГІН ✙
Сьогодні народився Роберт Луїс Стівенсон.
В нашій читацькій пам'яті завжди залишаться його «Острів скарбів», «Чорна стріла», «Дивна історія доктора Джекіла і містера Гайда», «Володар Баллантре», «Пригоди принца Флорізеля».
Друзі! Скільки чудових мандрівок в незвідане завдяки йому ми здійснили в дитинстві...
ЧАПЛИГІН ✙
Ще навесні 2026 року офіційні речники та медіа-експерти переконували суспільство: будь-які розмови про масове заміщення українців та перспективу залучення іноземних працівників - це «російське ІПсО», спрямоване на розкол країни. Проте вже восени реальність розставила все на свої місця.
ЧАПЛИГІН ✙
На світанку 11 листопада 1918 р. у Комп'єнському лісі, у штабному вагоні командуючого військами Антанти французького маршала Фоша німецька делегація на чолі зі статс-секретарем закордонних справ Ерцбергером підписала перемир'я.
Об 11 годині ранку пролунав сигнал «Припинити вогонь!».
Німеччина визнала себе переможеною. Перша світова війна закінчилася.
Ця війна почалася 28 липня 1914 року і тривала більше чотирьох років. Вона забрала життя майже 10 мільйонів осіб. У неї були залучені армії 38 держав. Вона поклала край старій Європі: чотири імперії (Російська, Німецька, Османська та Австро-Угорська) припинили своє існування.
Але і в країнах-переможниць війна породила «втрачене покоління», яке усвідомило безглуздість цієї небувалої до тієї пори бійні.
P.S. Лише 3 жовтня 2010 року Німеччина останнім траншем у 70 мільйонів євро завершила виплату репарацій (в 1933-1945 рр. згідно рішення німецького уряду репарації не виплачувалися), накладених на неї Версальським мирним договором (269 мільярдів золотих марок — еквівалент приблизно 100 тисяч тонн золота).
P.Р.S. А по підсумкам Другої світової війни - ще й досі сплачує
ЧАПЛИГІН ✙
Сімона де Бовуар не народила «теорію ґендеру». У 1949 році, коли вийшов другий том «Другої статі», Захід ще не знав, що за кілька десятиліть поняття «статі» буде повністю розчинене в мові, а біологічне тіло оголошене насильницькою фікцією. Де Бовуар не знала цього теж. Саме тому її книга - це не початок кінця, а остання велика трагедія Модерну.
ЧАПЛИГІН ✙
Давайте сьогодні згадаємо Григорія Сковороду.
Мислителя, поета, музиканта, філософа-просвітителя.
Світ ловив його...
9 листопада 1794 року він відійшов у Вічність.
З одного боку, говорили про його велику вченість і чудове серце, з іншого боку, що він єретик (бо не їсть м’яса, не п’є вина і спить не більше чотирьох годин на добу)
«Багато хулили, деякі хвалили, але всі хотіли бачити його»
- як згадують його сучасники.
Син козака, Сковорода був однією із найосвіченішою людиною свого часу.
Все життя поневірявся, але милостині не брав, а навпаки сам роздавав багатство думки й знання.
Жив самотньо, але ніколи не був обтяжений самотністю, бо постійно був у роботі: писав філософські діалоги та трактати, складав вірші та музику, грав на скрипці, флейті, сопілці, бандурі, вчителював.
І завжди закликав - знайдіть Людину в собі! Бо «коли в людині дух бадьорий, думки спокійні, серце мирне — тоді все буде світле, щасливе, блаженне. Це і є філософія»
ЧАПЛИГІН ✙
Але ця тенденція набуває особливо гротескних рис. Спроби перетворити «морпіха» на «морпіхиню», «бійця» на «бойцицю», а «пілота» на «пілотку» обґрунтовуються нібито заради справедливості та рівності. Насправді ж заради ідеології.
Медіапростір насичується новотворами, які часто не збагачують мову, а калічать її фонетично та естетично. Мову змушують підкреслювати стать там, де вона не має жодного значення для суті справи. Професія, покликання, кваліфікація (які засвідчують фах, а не стать), відступають на другий план перед гендерною міткою.
Механізм контролю простий і ефективний. Спочатку традиційна мовна норма отримує моральний ярлик: вона нібито «виключає», «зневажає», «відтворює стереотипи». Потім «правильна» форма нав'язується як єдино допустима норма.
Певні формулювання (наприклад, про природні відмінності статей, про чоловічий рід як нейтральний, про те, що професія важливіша за стать) стають стилістично або морально «неможливими» в офіційному, академічному чи медійному просторі. Ні. Вони не заборонені законом, але витісняються з легітимного дискурсу.
Той, хто відмовляється її вживати у публічному просторі, автоматично стає підозрілим, отримуючи тавро «ретрограда» чи «сексиста». Внутрішня цензура починає працювати краще за будь-яку зовнішню - людина починає фільтрувати власну думку ще до того, як вона оформиться в слова. Діапазон допустимого звужується, а відмінність між чоловічим і жіночим, яка лежить в основі будь-якої цивілізації, поступово розчиняється.
Це і є гендерна ідеологія в дії. Рівність розуміється не як рівна гідність різних статей, а як штучне стирання або, навпаки, гіпертрофоване вип'ячування відмінностей. Мова стає полем битви, де перемагає не точність, не краса і не логіка розвитку, а «політична коректність».
Коли ми змушені через силу казати «морпіхиня», ми вже не говоримо про реальність, а просто повторюємо формулу. А формула, повторена достатню кількість разів у ЗМІ та соцмережах, починає директивно формувати думку.
Друзі! Втрата здатності називати речі своїми іменами означає втрату здатності мислити глибинно. Залишається лише нерозрізнення - ця м’яка, усміхнена, «інклюзивна» форма нігілізму, що підміняє реальні професійні здобутки людини лінгвістичним гендерними мутаціями
ЧАПЛИГІН ✙
Мова ніколи не була нейтральним інструментом, вона завжди несла в собі світогляд.
Той, хто володіє владою визначати слова, володіє й межами можливого мислення (гіпотеза Сепіра-Ворфа - «мова повністю визначає думку»)
Джордж Орвелл це чудово розумів. В "1984" новомова у нього була створена не для того, щоб краще висловлювати думку, а щоб зробити певні думки буквально немислимими.
Сьогодні ми спостерігаємо м’якшу, витонченішу, але не менш ефективну версію того самого механізму.
Форсоване впровадження фемінітивів є одним із найпоказовіших його проявів. Під приводом «рівності» воно здійснює справжню операцію з перекодування реальності. Традиційне використання граматичних форм оголошується актом «нетолерантності». Подвійні форми, штучні суфікси та мовні експерименти стають обов’язковим ритуалом де мова більше не описує світ - вона його штучно «виправляє».
Але ця тенденція набуває особливо гротескних рис. Спроби перетворити «морпіха» на «морпіхиню», «бійця» на «бойцицю», а «пілота» на «пілотку» обґрунтовуються нібито заради справедливості та рівності. Насправді ж заради ідеології.
Медіапростір насичується новотворами, які часто не збагачують мову, а калічать її фонетично та естетично. Мову змушують підкреслювати стать там, де вона не має жодного значення для суті справи. Професія, покликання, кваліфікація (які засвідчують фах, а не стать), відступають на другий план перед гендерною міткою.
Механізм контролю простий і ефективний. Спочатку традиційна мовна норма отримує моральний ярлик: вона нібито «виключає», «зневажає», «відтворює стереотипи». Потім «правильна» форма нав'язується як єдино допустима норма.
Певні формулювання (наприклад, про природні відмінності статей, про чоловічий рід як нейтральний, про те, що професія важливіша за стать) стають стилістично або морально «неможливими» в офіційному, академічному чи медійному просторі. Ні. Вони не заборонені законом, але витісняються з легітимного дискурсу.
Той, хто відмовляється її вживати у публічному просторі, автоматично стає підозрілим, отримуючи тавро «ретрограда» чи «сексиста». Внутрішня цензура починає працювати краще за будь-яку зовнішню - людина починає фільтрувати власну думку ще до того, як вона оформиться в слова. Діапазон допустимого звужується, а відмінність між чоловічим і жіночим, яка лежить в основі будь-якої цивілізації, поступово розчиняється.
Це і є гендерна ідеологія в дії. Рівність розуміється не як рівна гідність різних статей, а як штучне стирання або, навпаки, гіпертрофоване вип'ячування відмінностей. Мова стає полем битви, де перемагає не точність, не краса і не логіка розвитку, а «політична коректність».
Коли ми змушені через силу казати «морпіхиня», ми вже не говоримо про реальність, а просто повторюємо формулу. А формула, повторена достатню кількість разів у ЗМІ та соцмережах, починає директивно формувати думку.
Друзі! Втрата здатності називати речі своїми іменами означає втрату здатності мислити глибинно. Залишається лише нерозрізнення - ця м’яка, усміхнена, «інклюзивна» форма нігілізму, що підміняє реальні професійні здобутки людини лінгвістичним гендерними мутаціямиМова ніколи не була нейтральним інструментом, вона завжди несла в собі світогляд.
Той, хто володіє владою визначати слова, володіє й межами можливого мислення (гіпотеза Сепіра-Ворфа - «мова повністю визначає думку»)
Джордж Орвелл це чудово розумів. В "1984" новомова у нього була створена не для того, щоб краще висловлювати думку, а щоб зробити певні думки буквально немислимими.
Сьогодні ми спостерігаємо м’якшу, витонченішу, але не менш ефективну версію того самого механізму.
Форсоване впровадження фемінітивів є одним із найпоказовіших його проявів. Під приводом «рівності» воно здійснює справжню операцію з перекодування реальності. Традиційне використання граматичних форм оголошується актом «нетолерантності». Подвійні форми, штучні суфікси та мовні експерименти стають обов’язковим ритуалом де мова більше не описує світ - вона його штучно «виправляє».
ЧАПЛИГІН ✙
[photo]
ЧАПЛИГІН ✙
«Ти знаєш перше правило бою? Стріляй у них, перш ніж вони застрелять тебе».
#CowboyBebop