ПТСР && Айті
Після інтерв’ю міністра у справах ветеранів Віталія Кіма стрічка знову палає. І чесно кажучи, я добре розумію чому. Я спеціально не зупинявся на гучних заголовках, а почитав, що саме він сказав і як потім пояснював свої слова в Telegram. Міністр пише, що не хоче замовчувати складні ризики, посилається на внутрішні опитування й нагадує про понад 3 мільйони майбутніх ветеранів, яким потрібна робота й житло, а не просто соціальні виплати. У цьому плані логіку ще можна зрозуміти. Але є три моменти, які мені, і як ветерану, і як людині, що працює з процесами, взагалі не вкладаються в голові. 1. Плутанина в базових речах. Ідея цифровізувати все, щоб ветеран "не працював кур'єром між міністерствами" - чудова. Але міністр тут же описує отримання УБД як "ВЛК, здача зброї і посвідчення". Кожен, хто служив, знає: УБД оформлюється за окремою процедурою і часто ще під час служби, здача зброї тут ні до чого. У моїй роботі в ІБ є просте правило: неможливо нормально автоматизувати процес, якщо ти не знаєш, як він реально працює на землі. 2. Знецінення ментального здоров’я. Фраза про те, що "всі ці травми - маркетингова історія", а 70% захисників нібито витягнуть самі, звучить дуже дивно від профільного міністра. Так, він згадав, що критично бракує саме військових психологів, і це правда. Але коли я сам прохожу через ПТСР та інші проблеми, такі слова просто визивають обурення. Саме через подібне ставлення люди роками мовчать і тримають усе в собі, поки їх остаточно не накриє і вони не почнуть робити, щось жахливе. 3. Страшилка про кримінал. Ризики після великої війни є завжди, тут ніхто Америку не відкрив. Але коли міністр у справах ветеранів спокійно каже на всю країну "це точно буде", цьому миттєво радіє ворожа пропаганда. А ще це б’є по нас тут, у цивільному житті. HR-и й роботодавці й без того часто обережно ставляться до найму ветеранів, бо не знають, чого очікувати. Навіщо ще більше підливати оливи у вогонь? Ветеранам не потрібна жалість і точно не потрібні розмови про те, якими небезпечними ми повернемося. Потрібні нормальні інструменти: перекваліфікація, підтримка бізнесу, сервіси без паперового пекла і просте відчуття, що ти потрібен своїй країні. Ми її захищали точно не для того, щоб потім власноруч розхитувати. Але з такими "ефективними менеджерами" за майбутнє країни стає страшно. Цікаво почути думку тих, хто зараз наймає людей або сам повертався зі служби: подібні заяви реально відлякують роботодавців від найму ветеранів, чи бізнес уже сам розібрався, що до чого?