Женев'єва фон Петцінгер (пані на фото), палеоантрополог із Канади, вивчає знаки, які люди льодовикового періоду залишали на стінах печер. Поруч із відомими зображеннями коней та бізонів там найчастіше знаходять точки, лінії, трикутники, спіралі та інші прості фігури. Довгий час ці символи вважалися не навантаженими сенсом прикрасами, чому їх майже не вивчали. Хоча таких знаків у печерах щонайменше вдвічі більше, ніж зображень тварин, що начебто мало навести деякі підозри.
2007 року фон Петцінгер почала збирати ці знаки в єдину базу даних. Вона використала описи понад 350 пам'яток Європи. Деякі печери в Іспанії, Франції та Сицилії вона обстежила сама і задокументувала знахідки.
У результаті дослідниця встановила, що за 30 тисяч років, приблизно з 40 до 10 тисяч років тому люди по всій Європі використовували всього 32 типи знаків. Серед них є крапки, зірочки, спіралі та негативні відбитки долонь. Так називають контур руки, яку прикладали до стіни та обдували фарбою.
Логічно, що випадкові каракулі були б набагато різноманітнішими, а не складалися в цілком конкретний перелік. Найважливіше при цьому, що ті самі знаки повторюються по всьому континенту протягом тисячоліть.
Близько двох третин цих знаків зустрічаються вже на найдавніших пам'ятниках. Тобто, очевидно, люди використовували їх з моменту своєї появи в Європі.
Фон Петцінгер йде далі і припускає, що ці знаки не винайшли на місці, а принесли із собою. Частина могла належати ширшій системі, що склалася ще до відходу люд
Потішная Кліо
О, прочитав новини, а там двіжуха на балтиці!)
цікаво, як скоро хтось заявить про неспровоковану агресію в Глівіце Кенігсберзі від поляків?) литовців?
Потішная Кліо · репост
Гьобекле-Тепе. До епохи ШІ...
Потішная Кліо
Потойбічні світи ацтеків
Ацтекське життя було сплановано богами від початку до кінця. Народжувався хлопчина, а його вже не тільки назвали «Олень» (по дню народження), але й передбачили, що він буде злим і порочним зухвалцем, що тягне за собою жалюгідне існування в гріху і розпусті (щоправда, в такому разі іменували в найближчий сприятливий день). З таким самим успіхом жерці через смерть людини визначали місце упокою його душі.
Добре знайома нам система «Рай –Пекло» тут не працює. Двоїстість, пам'ятаєте? У звичному для нас розумінні в Рай вирушають ті, хто добре поводився по відношенню до Бога. А в Пеклі вічно смажаться, наче картопля-фрі, грішники, які їй за життя чревоугодничали.
Для ацтеків все зовсім не так виразно. Так, одні ставали богоподібними та супроводжували сонце, а інші ризикували провести вічність коржом між двома валунами, але це не залежало від способу життя людини та її соціального стану.
Світ ацтеки ділили на чотири частини на всі боки світу, а в центрі — вони самі. Теночтітлан теж мав чотири основні квартали, а в центрі — п'ятий, релігійний. У кожної сторони світу, зрозуміло, своє значення:
🔥 південь = спека, вогонь;
🌞 захід = будинок Сонця, народження та занепад, початок і кінець;
🌵 схід = світло, родючість та життя.
🕊 північ = темрява, холод та війна.
Іспанські літописці описують чотири конкретні місця, куди могла вирушити душа померлої людини: по одному на кожній із сторін світу.
1. Чичіуакуауко
Невимовне слово Chichihuacuauhco означає «на дереві годувальниці» (картинка 2). Сюди потрапляли немовлята, які, крім грудей матері, ще й не спробували нічого в цьому житті, а отже, не зіпсовані цим світом і абсолютно чисті, нічим не зобов'язані богам.
Навіки віків? Не зовсім: або вони заселять новий світ після поточного краху, або просто колись повернуться в наш світ, народившись у випадково обраних жінок.
2. Тонатіу-Ілуїк
У містечко на заході Tonatiuh-Ilhuicac, або «Небо Тонатіу», потрапляли душі воїнів, що загинули в бою, і душі матерів, що померли під час пологів (пам'ятаєте сіуатетео, «божественних жінок»? Смерть під час пологів вважалася смертю в битві з силами природи в спробі дати життя.
Будинок самого Сонця — що може бути почеснішим для того, щоб провести залишок вічності? Душі, що потрапили сюди, супроводжували Сонце у його щоденному циклі.
Душі воїнів супроводжували сонце, що сходить, співаючи військові пісні і влаштовуючи потішні битви. Такою є ацтекська Вальгалла.
3. Тлалокан
У царство бога дощу Тлалока на сході потрапляли лише вибрані ним самим душі. Ацтеки вважали, що будь-яка смерть, так чи інакше пов'язана з водою чи грозою, є наслідком втручання бога води. Утоплення, смерть від удару блискавки, водянка, подагра, проказа, короста чи пухлини — вірні ознаки того, що людина отримає безкоштовну путівку на відпочинок у Тлалокані. Сюди ж потрапляли діти, яких принесли в жертву Тлалоку дбайливі дорослі.
У Тлалокані вічне літо, теплі дощі та пишні сади, а його мешканці перебувають у блаженному спокої, вільному від втоми, турбот та проблем.
Тіла людей, що вирушили в Тлалокан, виключно ховали: це було прямим підношенням людської плоті богам, завдяки яким у людей росте врожай, що удобрюється дощем. Тіла в такому випадку вважалися насінням, яке живить землю.
4) Міктлан
Це царство мертвих розташовувалося північ від і вважалося підземним світом, виворотом Землі. Сюди потрапляли всі ті, кому не пощастило потрапити до трьох інших потойбічних світів. Незалежно від соціального статусу та способу життя, тут виявлялися душі людей, які померли від старості та будь-якої природної причини чи хвороб, внаслідок нещасних випадків.
Але в Міктлан так просто не потрапиш. Це майже декатлон, розтягнутий на чотири роки (саме за цей час, на думку ацтеків, тіло повністю розкладається).
Потішная Кліо
Тепетламонаміктлан - люті гори, які так і норовлять зхлопнутися і перетворити мандрівника на коржик.
Підйом на гору Іцтéпетль («гора обсидіанових ножів») і увороти від літаючих обсидіанових клинків. Мінус тіло.
Біг по пересіченій місцевості під назвою Сеуекайян («місце морозу») під дбайливим впливом неймовірно низьких температур.
Відразу після — біг через Панкуетлакалойян («місце, де майорять прапори»). Тут найжорстокіші вітри здували те матеріальне, що могло залишитися після попередніх етапів.
Стежка Теміміналаян («місце стріл»), над якою літали незліченні стріли.
В кінці стежки,
Потішная Кліо
Потойбічні світи ацтеків
Ацтекське життя було сплановано богами від початку до кінця. Народжувався хлопчина, а його вже не тільки назвали «Олень» (по дню народження), але й передбачили, що він буде злим і порочним зухвалцем, що тягне за собою жалюгідне існування в гріху і розпусті (щоправда, в такому разі іменували в найближчий сприятливий день). З таким самим успіхом жерці через смерть людини визначали місце упокою його душі.
Добре знайома нам система «Рай –Пекло» тут не працює. Двоїстість, пам'ятаєте? У звичному для нас розумінні в Рай вирушають ті, хто добре поводився по відношенню до Бога. А в Пеклі вічно смажаться, наче картопля-фрі, грішники, які їй за життя чревоугодничали.
Для ацтеків все зовсім не так виразно. Так, одні ставали богоподібними та супроводжували сонце, а інші ризикували провести вічність коржом між двома валунами, але це не залежало від способу життя людини та її соціального стану.
Світ ацтеки ділили на чотири частини на всі боки світу, а в центрі — вони самі. Теночтітлан теж мав чотири основні квартали, а в центрі — п'ятий, релігійний. У кожної сторони світу, зрозуміло, своє значення:
🔥 південь = спека, вогонь;
🌞 захід = будинок Сонця, народження та занепад, початок і кінець;
🌵 схід = світло, родючість та життя.
🕊 північ = темрява, холод та війна.
Іспанські літописці описують чотири конкретні місця, куди могла вирушити душа померлої людини: по одному на кожній із сторін світу.
1. Чичіуакуауко
Невимовне слово Chichihuacuauhco означає «на дереві годувальниці» (картинка 2). Сюди потрапляли немовлята, які, крім грудей матері, ще й не спробували нічого в цьому житті, а отже, не зіпсовані цим світом і абсолютно чисті, нічим не зобов'язані богам.
Навіки віків? Не зовсім: або вони заселять новий світ після поточного краху, або просто колись повернуться в наш світ, народившись у випадково обраних жінок.
2. Тонатіу-Ілуїк
У містечко на заході Tonatiuh-Ilhuicac, або «Небо Тонатіу», потрапляли душі воїнів, що загинули в бою, і душі матерів, що померли під час пологів (пам'ятаєте сіуатетео, «божественних жінок»? Смерть під час пологів вважалася смертю в битві з силами природи в спробі дати життя.
Будинок самого Сонця — що може бути почеснішим для того, щоб провести залишок вічності? Душі, що потрапили сюди, супроводжували Сонце у його щоденному циклі.
Душі воїнів супроводжували сонце, що сходить, співаючи військові пісні і влаштовуючи потішні битви. Такою є ацтекська Вальгалла.
3. Тлалокан
У царство бога дощу Тлалока на сході потрапляли лише вибрані ним самим душі. Ацтеки вважали, що будь-яка смерть, так чи інакше пов'язана з водою чи грозою, є наслідком втручання бога води. Утоплення, смерть від удару блискавки, водянка, подагра, проказа, короста чи пухлини — вірні ознаки того, що людина отримає безкоштовну путівку на відпочинок у Тлалокані. Сюди ж потрапляли діти, яких принесли в жертву Тлалоку дбайливі дорослі.
У Тлалокані вічне літо, теплі дощі та пишні сади, а його мешканці перебувають у блаженному спокої, вільному від втоми, турбот та проблем.
Тіла людей, що вирушили в Тлалокан, виключно ховали: це було прямим підношенням людської плоті богам, завдяки яким у людей росте врожай, що удобрюється дощем. Тіла в такому випадку вважалися насінням, яке живить землю.
4) Міктлан
Це царство мертвих розташовувалося північ від і вважалося підземним світом, виворотом Землі. Сюди потрапляли всі ті, кому не пощастило потрапити до трьох інших потойбічних світів. Незалежно від соціального статусу та способу життя, тут виявлялися душі людей, які померли від старості та будь-якої природної причини чи хвороб, внаслідок нещасних випадків.
Але в Міктлан так просто не потрапиш. Це майже декатлон, розтягнутий на чотири роки (саме за цей час, на думку ацтеків, тіло повністю розкладається):
13 небес та 9 рівнів Міктлана, Кодекс Ріос (Ватиканус A-3738)
Докладніше кожен етап було розглянуто у статті про ацтекське сприйняття смерті. Якщо коротко:
Іцкуітлан («місце собак») або Апаноуаян («переправа через річку»: перетин річки за допомогою собаки Течичі. Мінус одяг.
Потішная Кліо · репост
❌ Фейк: Хохлы разрушили Крымский мост.
✅ПраVда: Сотрудники Минтранса РФ заблаговременно демонтировали мост и переместили его в безопасное место на время атаки украинских БПЛА.
Потішная Кліо
Крымский мост стоял и будет стоять! Он, как и владимир владимирович, непоколебимый и вечный
Просто на згадку
Потішная Кліо
Кожен із нас, читаючи щодня цей нескінченний потік новин
Німецький художник Маркус Бемер, 1908 рік
Потішная Кліо
Кілька Fun Facts в стилі Шелдона Купера:
- Клеопатра жила ближче до висадки на місяць, ніж побудови піраміди Хеопса.. в часи Клеопатри вона вже була сивою давниною;
- Зоряні війни показували в кінотеатрах, коли у франції останню голову рубали на площі гільйотиною;
- в часи, коли будували піраміди - землю тупцювали мамонти;
-жінки в Швейцарії отримали право голосу пізніше, ніж людина ступила на Місяць
Потішная Кліо
Карта європейського колоніалізму, 1908 рік.
Рожевим штрихом пофарбовані території, які найбільше постраждали від колоніалізму.
Жовтим – території під керуванням нащадків колоністів.
А синім – території, що залишилися під контролем корінного населення.
Потішная Кліо
but yeah, i dont think Boston people, are nice people.. they all kinda rude since that tea incident i guess.. They broke a great deal with the British. A beautiful deal, I think. One of the greatest deals, believe me. they lost a lot of money
просто натхенно пуховиками збірної рф
Потішная Кліо
Померт Вʼячеслав Брюховецький, засновник/відновлювач Могилянки..
Напевно, всі зараз згадають його класичну історію, коли він виграв в шахи у тодішнього очільника Військово-морського училища першу аудиторію, де і розмістидась адміністрація Могилянки..
Шкода, він створив не просто класний університет, а спільноту цінностей, що виховувала нарваних, зухвалих і самозакоханих випускників з нестандартим мисленням і взагалі, зі здатністю мислити, а не повторювати завчені факти як доконану істину..
Що ж, його фундамент закладений в 90-х. Брюховецьким продовжує витягувати Могилянку і сьогодні, незважаючи на всі косяки академії.. пішла людина-легенда
Потішная Кліо
Біля узбережжя Уельсу з дна моря підняли латунний кодовий замок XVI століття, який лежав на місці аварії англійського торгового судна «Енн Френсіс», яке затонуло під час шторму 1583 року.
Поруч із замком знайшли іспанські срібні монети, тому дослідники вважають, що замок закривав невелику скриню з цими монетами чи іншими цінностями. Сама скриня до нас не дійшла.
Підбирати шифр наосліп не довелося. Девід Вільямс із Кардіффського університету разом із співробітниками Національного музею Уельсу просвітив замок на мікротомографі та отримав докладну тривимірну модель механізму. За моделлю було видно, як виїмки збігаються з літерами, і так вдалося відновити комбінацію із чотирьох літер: ANCE
Потішная Кліо
Джерела світла
Основним джерелом світла у середньовічному будинку після заходу сонця були відкриті вогнища або каміни. Якщо цього було недостатньо, у Середньовіччі використовували смолоскипи з тканиною чи жиром, масляні лампи, ліхтарі, свічники чи свічки. Керамічні чи металеві масляні лампи мали форму чаші, іноді з ручкою у вигляді вушної раковини. У них був ґнот, просочений маслом, а потім промазаний воском. У багатих будинках були люстри зі свічками, підвішені на ланцюгах до стелі. У селах були прості лампи з палаючим жиром замість рослинних олій та смолоскипи з розщепленої деревини. Сальні свічки смерділи, чадили і капали. Їх потрібно було постійно витирати, а жир збирати для повторного використання, тому їх використовували із свічниками у вигляді чаші. У Європі в середні віки бджолиний віск вважався надзвичайно цінним товаром, тому свічки з них робили рідко; віск часто використовувався як засіб обміну між гільдіями ("оплата воском").
Потішная Кліо · репост
Проткнув бульбашку, получається
Потішная Кліо
Вечірній мідлрід: як виглядав ранок в середньовіччі?
Місто прокидалося під цілу симфонію звуків. Головну роль відігравали церковні дзвони: вони сповіщали про початок ранку та служили універсальним будильником для всіх мешканців. Часто дзвін дзвонів супроводжувався міськими гейналами (сигналами труб). Сьогодні це слово все ще використовується, наприклад, у польській мові, але сам термін запозичений з угорської мови, де він означає «світанок». Часто їх супроводжували інші музиканти — наприклад, ті, що чергували на стінах фортеці, завдяки чому утворювалася справжня симфонія.
Середньовічні «будильники» були вдосталь, але ключовою фігурою залишався дзвонар. Природні звуки, такі як спів півня, були набагато більш знайомі селу, ніж місту. Однак навіть там церковні дзвони мали колосальне значення.
Прокинувшись, середньовічні люди не сідали за накритий стіл: сніданок зазвичай був лише скромним перекусом. Існувало навіть прислів'я: хто їсть один раз на день, живе як ангел; той, хто їсть двічі — живе по-людськи; А той, хто їсть тричі, уподібнюється тварині. Двома дозволеними прийомами їжі, як правило, вважалися обід і вечеря — сніданку серед них не було.
Однак, вранці обов'язково перекушували, важливо лише розділяти легкий перекус і повноцінний прийом їжі. Прийом їжі — це більш ритуалізований процес: за спільним столом збираються родина, друзі та колеги. Однак навіть у Середньовіччі було місце для швидкого перекусу — було нормально з'їсти шматочок хліба, трохи сиру або крендельків перед тим, як іти на роботу.
Всупереч поширеному міфу про те, що Середньовіччя було надзвичайно відсталим у плані гігієни, ранковий туалет у заможних будинках і маєтках вважався звичайною практикою. Елементарна гігієна, звичайно, існувала: вже тоді вважалося важливим вмивати обличчя. На деяких гравюрах і картинах з інтер'єрами середньовічних будинків можна побачити умивальники з кранами. Вони працювали інакше, ніж сучасні, але це чітко доводить, що потреба у воді — особливо серед знаті та багатіїв — була цілком природною.
Потішная Кліо · репост
Романтика
Підписатись / Мерч / БАЗАР
Потішная Кліо
"Одному мені здається, що нормальний контроль з боку генеральної прокуратури допоміг би уникнути такої жесті від НАБУ?"
Вкрадено у Борошна
Потішная Кліо
Корнуольський акцент (також відомий як англо-корнуольський). Формувався з XIV по XVIII століття, саме в цей період носії кельтської корнуольської мови (Kernewek) поступово переходили англійською.
Корнуольці сягають корінням в кельтсько-бриттське походження, вони історично жили відокремлено від англосаксонської Англії.