Маркушин Олександрнаживо

Відкрити в Telegram · @markushyn

Політика

Підписники

12 383

−2
сьогодні
−32
за тиждень
−102
за місяць

Індекс цитування

0

каналів згадують

1
згадок
0
репостів

Середнє охоплення поста

7 421

59,9%
ERR
23,6%
ERR за 24 години

Середнє охоплення реклами

·

0
рекламних постів за 30 днів
0%
частка реклами

У нашій аналітиці

з 20 листопада 2026 р.

Публікації

12 385 у базі

-1
вчора
-32
за тиждень
19
за місяць

ERR

59,9%

підписників читають пости

23,6%
читають у першу добу

Залучення (ER)

59,9%

4 тис.
пересилання
41 тис.
реакції
·
коментарі

Останні пости

Маркушин Олександр

Ірпінь провів в останню путь свого захисника, старшого лейтенанта Юрія Поляновського. Юрій народився на Житомирщині. У 1997 році переїхав до Ірпеня, де вступив до Українського фінансово-економічного інституту. У 2001 році здобув ступінь бакалавра права. В Ірпені створив родину. Тут народилася його донечка Мілана. Захищав Україну у складі 3-го Луганського прикордонного загону ДПСУ – бригади «Помста». Мужньо тримав оборону на Луганщині. 9 серпня 2025 року загинув у бою поблизу Білогорівки. 15 довгих місяців донька, дружина, батьки, усі рідні і близькі чекали на його повернення. До останнього вірили, що Юрій живий і вийде на зв’язок. Тепер наш Герой повернувся додому. Йому назавжди 48. Вічна пам’ять і шана! 🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Маркушин Олександр

«Я знаю, що ти живий. Усе, що говорять, не похитне моєї віри. Я і донька… Ми любимо і чекаємо тебе додому». Ці слова дружина Юрія Поляновського написала через рік після його зникнення на фронті. Уся родина жила очікуванням, що одного дня він зателефонує і скаже, що живий. Довгих 15 місяців рідні чекали на його повернення. На жаль, результати експертизи підтвердили найстрашніше. Завтра, 18 листопада, Ірпінь зустріне на щиті свого захисника, старшого лейтенанта Юрія Анатолійовича Поляновського. Юрій родом із села Гулянка на Житомирщині. Переїхав до Ірпеня у 1997 році, коли вступив до Українського фінансово-економічного інституту, який згодом став Державним податковим університетом. Тут він одружився та став татом. У 2014 році в родині народилася донечка Мілана. Юрій служив у 3-му Луганському прикордонному загоні ДПСУ, відомому як бригада «Помста». 9 серпня 2025 року він востаннє виходив на зв’язок із позицій поблизу Білогорівки на Луганщині. У районі Серебрянського лісу наші мужньо тримали оборону. Того дня у бою Юрій загинув. Йому назавжди 48 років. Завтра він нарешті повертається додому. 10:00 – прощання біля будинку, де жив захисник (провулок Північний, 6); 10:30 – живий коридор на вулиці Університетській, біля повороту до кладовища; 10:40 – чин поховання на Алеї пам’яті захисників України. Щирі співчуття дружині Ганні, донечці, батькам Юрія, сестрі, усім рідним, друзям і бойовим побратимам. Вічна пам’ять і шана Герою – Юрію Поляновському! 🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Маркушин Олександр

Дмитро Денисенко на щиті. Молодий батько, люблячий чоловік, наш земляк. Йому було лише 27. Вдома його чекали маленький син, вагітна дружина, батьки, брати й сестри. У понеділок, 9 листопада, Ірпінь прощатиметься з Дмитром. 10:00 – живий коридор від перехрестя вулиць Соборної та Миколи Руденка в напрямку кладовища. 10:30 — поховання на Алеї пам’яті захисників України на Ірпінському міському кладовищі. Дмитро виріс в Ірпені. Був непосидючим, енергійним хлопцем. Навчався у школі №1. З дитинства обожнював автомобілі. Дитяче захоплення стало його професією: здобув освіту електромеханіка, працював в Ірпені та Бучі. Повномасштабну війну Дмитро зустрів у Бучі. У квітні 2022 року долучився до територіальної оборони, брав участь у зачистці міста після російської окупації. Того ж року родина пережила страшну втрату. Загинув троюрідний брат Дмитра – Антон, з яким вони були дуже близькі. Відтоді він не раз говорив рідним, що має помститися за рідну людину. Влітку 2025 року Дмитро прийняв рішення долучитися до війська. Службу почав водієм-електриком у Військово-Морських Силах ЗСУ, згодом став стрільцем, помічником гранатометника. 18 жовтня 2026 року на Донеччині Дмитро загинув від удару російського дрона під час виконання бойового завдання. Щирі співчуття великій родині Дмитра, його друзям і побратимам від усієї Ірпінської громади. Світла пам’ять і вічна шана Герою – Дмитру Денисенку. 🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Маркушин Олександр

У Бучі попрощалися з нашим побратимом Юрієм Гаврилюком. Йому було лише 29 років. Юра був одним із добровольців, які навесні 2022 року стали на захист Ірпеня у складі нашого добровольчого формування. Разом із побратимами боронив місто і допомагав цивільним, які залишалися під обстрілами. Після звільнення Київщини він не повернувся до мирного життя, а продовжив захищати Україну на фронті. Служив оператором безпілотних систем, воював на важких напрямках. 30 жовтня Юра загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання разом із побратимами. Для його мами це третя страшна втрата за час повномасштабної війни. У березні 2022 року російські окупанти вбили в Бучі батька Юрія – Сергія Духлія та рідного брата матері – Романа Гаврилюка. Тепер вони забрали життя і самого Юри. Важко дивитись на те, що відбувається зараз в Україні і знаходити слова для матері, яка втратила чоловіка, брата, а тепер і єдиного сина. Щирі співчуття мамі, бабусі, коханій дівчині, побратимам та всім близьким Юрія від усієї Ірпінської громади. Вічна пам’ять і шана Герою – Юрію Гаврилюку! 🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Показати більше

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA