interfaces.prjctr | starkov weekнаживо

Відкрити в Telegram · @interfaces_prjctr

Мистецтво та дизайн

Підписники

10 741

+1
сьогодні
−29
за тиждень
−75
за місяць

Індекс цитування

0

каналів згадують

0
згадок
0
репостів

Середнє охоплення поста

1 418

13,2%
ERR
9,4%
ERR за 24 години

Середнє охоплення реклами

·

0
рекламних постів за 30 днів
0%
частка реклами

У нашій аналітиці

з 20 листопада 2026 р.

Публікації

10 744 у базі

-6
вчора
-29
за тиждень
37
за місяць

ERR

13,2%

підписників читають пости

9,4%
читають у першу добу

Залучення (ER)

13,2%

2 тис.
пересилання
3 тис.
реакції
471
коментарі

Останні пости

interfaces.prjctr | starkov week

І до теми інтерфейсів. Ось Тесла пару годин тому викатила апдейт до свого бортового софту - тепер ви можете як в грі, під час руху дивитись на свою машинку від третьої особи завдяки exterior cameras, які сшивають свої картинки в 360-view

interfaces.prjctr | starkov week

Просили розказати про DIY. Одразу чесно — тут я трохи самозванець. Я не ембеддед-інженер, не DIY-мейкер із ютуб-каналом, і паяю на рівні «і так сойдьот». Тож це не експертна колонка, а скоріше нотатки ентузіаста, якому AI раптом дозволив робити речі, на які раніше не вистачало ні знань, ні терпіння. Ще пару років тому DIY-електроніка мала чіткий поріг входу: або ти вмієш програмувати мікроконтролери, або купуєш готове і миришся з тим, що воно робить не зовсім те, що тобі треба. Ну або годинами сидиш на якомусь форумі, вичитуючи тред на 40 сторінок про людину, яка «вирішила саме цю проблему» ще у 2008 році, але не написала як. Так от, зараз AI-агенти взяли на себе ту частину, яка раніше відсіювала 90% охочих: читання даташитів, прошивки, бібліотеки, дебаг ардуїни о третій ночі. Вам залишається лише придумати, що саме вам потрібно. Найцікавіше, що стосується це в першу чергу зовсім не вправ із паяльником, а софту. На «персональних комп'ютерах» завжди крутилося дуже неперсональне ПЗ, зроблене для мільйонів, тобто ні для кого конкретно. І ось нарешті можна написати собі трекер, який рахує саме те, що треба тобі, скрипт, який розбирає твою пошту, плагін для Фігми під твій процес. Це вже називають personal software, або «software for one». Лі Робінсон (AI-інженер у SpaceX, а до того у Vercel та Cursor) називає його home-cooked software: воно робить рівно те, що тобі треба, без зайвої суєти та витрат. https://leerob.com/personal-software А за опитуванням Retool, третина компаній уже замінила хоча б один SaaS-сервіс власною розробкою (так, ми теж), і майже 80% планують робити це й далі. https://thenewstack.io/claude-code-and-the-rise-of-personal-software/ Ось мій останній приклад — лампочка тривог. Задача проста: щоб у коридорі було видно статус тривоги в Києві, не відкриваючи телефон (чи треба дітям виходити в школу, чи можна з повною впевненістю прийти на пару годин пізніше). Для цього нам треба кільце RGB-світлодіодів (60 грн), мікроконтролер ESP32 з вайфаєм (330 грн) і API з даними про тривоги. Лампа показує три стани: все спокійно, жовта тривога і червона тривога. Зібрано все в корпусі відповідного за розміром патрона для лампи GX53 за 200 гривень. Список запчастин та код мікроконтроллера мені написав Claude Code, а я був у приємній ролі замовника, тестувальника і людини з паяльником. До речі, я не знаю, як це змінить життя дизайнерів. Софт для мільйонів, звісно, потребує UX-дизайнера, людини десь на межі інженера і психолога — хтось має уявити, як продуктом користуватиметься пасажир маршрутки, водій-далекобійник і джуніор-дизайнер у перший робочий день. Кожному продукту потрібен хтось, хто досліджує користувача, захищає його і перекладає його болі в інтерфейс. А в софті для одного користувач — це ти. Тобі не потрібен онбординг, бо ти і так знаєш, що де лежить. Не потрібні зрозумілі тексти помилок, бо ти сам знаєш, чому воно впало (або підкаже агент). Моїй лампі не потрібен UX-ресерч: я чудово знаю, що означає кожен колір. То чи потрібен дизайнер софту для одного? Мабуть, ні, поки ним користуєшся сам. Тому «софт для одного» часто і виглядає як софт для одного: показувати його комусь іще не дуже хочеться. Хтось вважає, що через це ми, дизайнери, станемо нікому не потрібними, а хтось — що в принципі нічого не зміниться, адже в світі давно вже «кожен може спекти собі хліб»: можуть усі, а печуть одиниці, і пекарні начебто нікуди не зникли. Отже, які ідеї? Що ви б зробили під себе, залізяку чи програму?

interfaces.prjctr | starkov week

Цілий день добрі хороші люди змушували мене працювати, не було навіть часу щось маякнути в чат. А тим часом Open наш AI викатив моделі GPT-6.2 Astra і Sol. Але це ви, мабуть, і без мене вже знаєте, тож не будемо на цьому особливо зупинятись (моделі стали ще красивішими, швидшими, дуже добре рендерять усе на світі одразу в 3D і мають багато дуже наукових графіків на сторінці презентації): https://openai.com/index/introducing-gpt-6-2-astra-sol/ Але не будемо перетворювати наш канал на черговий блог AI-бро, цього добра і без нас вистачає. Я хотів би трошки поговорити про дизайн-системи, бо з ними зараз відбувається дещо цікаве. Від самого початку і до нинішнього розквіту дизайн-системи описували переважно статику: кольори, типографіку, відступи, радіуси. А анімація жила окремим життям, десь між моушн-дизайнером, After Effects і дефолтним ease-in/out зі стандартної бібліотеки. Як виглядає кнопка, було задокументовано до кожного квадратного пікселя, а як вона рухається — у кращому разі гіфками з літаючими кружечками. Ось нарешті це змінюється. Figma Motion уже в попередніх своїх ітераціях дозволяв працювати з анімаціями як зі звичайними об'єктами дизайн-системи: зберігати їх у variables, експортувати в JSON і т. д. І ось минулого тижня Figma викатила апдейт, який прив'язує анімацію до фізики: https://www.figma.com/release-notes/?title=new-figma-motion-updates-physics-based-springs-style-and-lottie-export-previews По суті, це розвиток торішньої парадигми Google з motion-physics system у Material 3 Expressive (те, що у Фігмі працюють фанати Expressive, до речі, видно неозброєним оком): https://m3.material.io/blog/building-with-m3-expressive Що тут важливо: жорсткість, демпфування і маса (як я зрозумів, маса поки що тільки для iOS та web, на Android обходяться БЮДЖЕТНЕНЬКО без неї) стають такими самими токенами, як колір чи паддінг у пікселях. Тепер замість отого «300ms, cubic-bezier(0.4, 0, 0.2, 1)» ви просто описуєте характер руху, а тривалість фізика вираховує сама, адже точний контроль над таймінгом ви віддаєте. Особисто мене, людину, яка ніколи не любила возитися з анімаціями, радує, що дизайн-система перестає бути каталогом того, як продукт _виглядає_, і стає описом того, як він _поводиться_. У продукту з'являються вага і темперамент, які можна версіонувати, передавати в код, тестувати і мати для них єдиний source of truth. А тепер питання до вас: у ваших дизайн-системах motion уже токенізований, чи досі живе лише в головах моушн-дизайнерів? І чи готові ви проміняти контроль над справжніми мілісекундами на «фізичну природність», яку рахує фізика по версії Фігми?

Показати більше

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA