Що є нормою, не тільки сексуальною, а взагалі?
От коли ви чуєте слово «норма», чи розумієте ви, що мається на увазі?
Адже, окрім якогось особистого розуміння цього слова, яке існує виключно в уяві людини, яка це слово вживає, є ще, так би мовити, офіційне розмаїття значень слова «норма».
1️⃣Статистична норма описує те, що найчастіше трапляється в певній групі людей. Наприклад, як часто люди повідомляють про сексуальні контакти. Це опис поширеності. Середня частота не встановлює, скільки сексу має бути в конкретної людини.
2️⃣Індивідуальна норма описує те, що характерно для конкретної людини: її звичний рівень бажання, потреби та вподобання. Він може відрізнятися від середніх показників і змінюватися протягом життя.
3️⃣Є також соціальна норма. Вона визначає, що певне суспільство або спільнота вважає прийнятним. А медична норма стосується здоров’я й критеріїв розладу.
Тому запитання «Це нормально?» потребує уточнення:
— Це поширене?
— Звичне для мене?
— Схвалюється суспільством?
— Чи свідчить про проблему зі здоров’ям?
Це чотири різні запитання.
🔖У психоаналітичному коучингу є модуль «Метамодель». Метамодель дозволяє з'ясувати, який свій досвід приховує людина, вживаючи те чи інше слово.
Для прикладу, те ж саме слово «норма».
Для когось «норма» - це буде релігійна настанова, для когось подвиги знайомого Казанови, а для когось свій індивідуальний досвід.
Що саме має на увазі людина, використовуючи слово «норма», на яку ми начебто маємо рівнятися?
Якщо, використовуючи метамодель, ставити правильні запитання, може виявитися, що, наприклад , за фразою
«У мене ненормальні бажання»
стоїть конкретна історія, де жінка розповіла своєму чоловікові про свою фантазію. Він з цього осміявся, і відтоді їй соромно говорити про те, чого вона хоче, а свої бажання вважає ненормальними.
Але чи може реакція однієї людини, нехай і важливої, визначати, що вважати нормальним, а що ні?
Саме тому модуль про мотомодель називається "Правила роботи з архівами суб'єктивного досвіду".
KARPACHOFF
Що є нормою, не тільки сексуальною, а взагалі? От коли ви чуєте слово «норма», чи розумієте ви, що мається на увазі?
Адже, окрім якогось особистого розуміння цього слова, яке існує виключно в уяві людини, яка це слово вживає, є ще, так би мовити, офіційне розмаїття значень слова «норма».
1️⃣Статистична норма описує те, що найчастіше трапляється в певній групі людей. Наприклад, як часто люди повідомляють про сексуальні контакти. Це опис поширеності. Середня частота не встановлює, скільки сексу має бути в конкретної людини.
2️⃣Індивідуальна норма описує те, що характерно для конкретної людини: її звичний рівень бажання, потреби та вподобання. Він може відрізнятися від середніх показників і змінюватися протягом життя.
3️⃣Є також соціальна норма. Вона визначає, що певне суспільство або спільнота вважає прийнятним. А медична норма стосується здоров’я й критеріїв розладу.
Тому запитання «Це нормально?» потребує уточнення:
— Це поширене? Звичне для мене? Схвалюється суспільством? Чи свідчить про проблему зі здоров’ям?». Це чотири різні запитання.
В психоаналітичному коучингу є тема. Є модуль «Метамодель», де ми вчимо ставити питання, які допомагають зрозуміти, що насправді стоїть за тим чи іншим словом. Так от, якщо говорити про норму
KARPACHOFF
Я не сексолог, але інколи можу почути від клієнтів питання, наскільки прийнятний той чи інший аспект сексуального життя.
Наприклад, можуть запитати:
❓Мені подобається доволі жорсткий секс. Я що, збоченець?
❓Мене збуджують фантазії, які я навряд чи колись наважусь реалізувати. Це нормально?
❓Я не хочу сексу так часто, як інші. Зі мною все добре? Я часто мастурбую, хоча в мене є партнер. Зі мною все добре?
❓Я мастурбирую, хотя у меня есть партнёр. Це відхилення?
Якщо підходити до цих питань з точки зору критичного мислення, то тут треба з'ясувати:
Що є нормою і хто це встановив?
Що буде, якщо ми цю норму порушимо?
Отже, хто є носієм норми у сексуальних стосунках?
Хто має вирішувати, що для вас є нормальним, а що ні? Хто це має бути?
Ваш класний керівник, Лариса Артемівна, чи може ваш однокласник Гіві?
А може, носієм норми є Pornhub чи уявлення ваших батьків про те, що є пристойним?
🔖У сучасній сексології, медицині та психології єдиного жорсткого визначення «сексуальної норми» як списку дозволених або «правильних» практик не існує.
‼️Спроби задати єдиний універсальний стандарт сексуальної норми фахівці вважають хибними або навіть шкідливими, оскільки вони легко перетворюються на ярлики «повноцінності» чи «девіантності» там, де йдеться про індивідуальну варіативність.
Тоді на чому триматись, якщо готового списку «правильних і неправильних» практик немає?
На трьох простих речах: згоді, безпеці та реальних наслідках.
🔖Усе, що відбувається між дорослими за добровільною, усвідомленою та відкличною згодою, без тиску, маніпуляцій і порушення закону і є нормою.
Якщо ваш спосіб отримувати сексуальне задоволення відповідає цим вимогам, але засуджується якимось політичним обізрівачем чи людиною, яка продає вам шаурму, це може, звісно, бути проблемою. Але це проблема не сексуальної норми.
Це радше проблема, вашої самооцінки, що більше пов'язано із соромом і страхом осуду. А це не має прямого відношення до сексуальної норми.
Коли хтось каже вам «це ненормально», варто уточнити, що саме він має на увазі.
1️⃣«Мені таке не подобається»?
2️⃣«Так роблять рідко»?
3️⃣Чи «це може комусь зашкодити»?
Це три різні твердження. І якщо йдеться про шкоду, цілком доречно запитати:
❓«Яку саме? Для кого? Звідки ми це знаємо?»
У цьому й полягає одна з навичок критичного мислення.
🔖Перш ніж погодитися з висновком, з’ясувати, що саме стверджує людина і які в неї для цього підстави.
Особливо коли з її слів ви вже встигли зробити висновок про себе: «Зі мною щось не так».
⬇️Якщо хочете навчитися помічати такі моменти й перевіряти як чужі твердження, так і власні висновки, запрошую вас на мій відкритий урок про «Критичне мислення» мого курсу з психоаналітичного коучингу
Зареєструватися на відкритий урок
KARPACHOFF
[media]
KARPACHOFF
Вчора був демонстраційний урок про критичне мислення.
Якщо ви не змогли доєднатися, залишаю конспект відкритого уроку, аби ви могли познайомитися з цією темою ближче і сформувати враження про мій підхід до навчання.
🔖Критичне мислення є однією із семи компетенцій, які ми розвиваємо на сертифікаційному курсі з психоаналітичного коучингу.
Щоб дізнатися, які ще теми ми розбираємо, як проходять заняття та які умови участі, перегляньте програму навчання на 2027 рік.
Обидва документи будуть у відкритому доступі ще кілька днів
.
⬇️Якщо програма вас зацікавила, подивіться й почитайте, що розповідають люди, які вже пройшли навчання. На сайті є 59 відеовідгуків і 363 письмові відгуки.
Якщо хочете приєднатися до нового потоку, залишайте заявку на сайті. Зараз діють спеціальні умови участі.
Переглянути відгуки та залишити заявку
KARPACHOFF
[media]
KARPACHOFF
🚨 А ви розумієте, чим загрожують шахрайські колцентри навіть тим, кому звідти жодного разу не телефонували?
За різними оцінками, в Україні існують плюс-мінус 1500 колцентрів.
Візьмемо середню кількість працівників в такому колцентрі: 30.
30х1500= 45 000
Виходить, що одномоментно в такому шахрайському кол-центрі працює майже 50 тисяч людей. Це як невеличке містечко.
Але подекують, що в таких кол-центрах дуже висока плинність кадрів. В середньому там люди працюють
3 місяці.
І ось це вже перетворюється на ще більш страшну і неприємну історію, бо виходить, що за рік через такі шахрайські контори проходять сотні тисяч молодих українців.
❓ В чому тут головна проблема?
В таких офісах працюють здебільшого молоді люди, які, так вже виходить, на початку свого життя вчаться брехати і бути безжальними до інших, до пенсіонерів до тих, кого затуркало життя, і хто втратив тимчасово здатність до здорового глузду.
Як наслідок такої роботи, у людини спотворюється система цінностей і моральних орієнтирів. Для них шахрайство не просто стає нормою, воно перетворюється на звитягу якою варто пишатися.
Але ви можете подумати, що у вас імунітет до телефонного шахрайства, і вас це не має обходити.
Тут я вам просто раджу замислитися: а що роблять працівники кол-центрів після роботи, у вихідні дні та свята? Вони живуть серед нас.
Ваш доброзичливий сусід, який вам посміхається і притримує двері у ліфті, може бути одним з них.
😱 Так вже виходить, що шахрайські кол-центри формують покоління безпринципних і безжальних людей.
А коли такі кол-центри закривають, ці люди навряд чи підуть займатися легальним заробітком. Швидше за все, вони будуть робити те, що вміють і до чого звикли.
Вони будуть займатися різними видами шахрайства, наражаючи наших вірячих у людяність рідних, наших літрніх батьків, наших дітей на небезпеку.
✍️ Урок, який можна винести з цієї історії, полягає в тому, що треба бути пильним.
А найкраще щеплення від шахрайства - це здоровий глузд та критичне мислення.
Саме тому я запрошую вас на свій безкоштовний урок
«Щеплення від помилок».
Поговоримо, як не дати себе ошукати, як перестати себе дурити і як не помилятися.
🔗 Зареєструватися можна за посиланням.
https://psychoanalytic.coach/uk/mk/critical-thinking?utm_source=telegram&utm_medium=land&utm_campaign=critical_thinking&utm_content=km
KARPACHOFF
‼️ Щеплення від помилок
Вже сьогодні о 20:20 безкоштовний урок про критичне мислення.
😇 Приходьте, зроблю вам щеплення від помилок, аби ви перестали себе дурити, не давали себе ошукати і припинили помилятися.
Може бути трохи неприємно, але результат того вартий.
⬇️Зареєструватися можна за посиланням.
https://psychoanalytic.coach/uk/mk/critical-thinking?utm_source=telegram&utm_medium=land&utm_campaign=critical_thinking&utm_content=km
KARPACHOFF
🤔 Ну що, готові втратити гроші і придбати те, що насправді вам не потрібно?
Чорна п'ятниця:
це, з одного боку, гарна нагода придбати те, що тобі потрібно, зі знижкою, а з іншого, витратити гроші на речі, якими ви не будете користуватися.
🗣 Зараз розповім:
▪️Як вами маніпулюють?
▪️І на що звернути увагу, аби не потрапити в цю пастку?
У психоаналітичному коучингу є урок з критичного мислення, де ми розбираємо, як фантазії можуть підмінити справжню потребу.
Перекреслена сума, великий відсоток знижки й таймер маніпулюють вашою увагою.
❗️Замість «Чи потрібна мені ця річ?» людина починає думати «Як можна втратити таку вигоду?».
У цьому й полягає маніпуляція. Продавець створює відчуття, що можливість заощадити треба використати негайно.
І людина купує річ, про яку ще вчора навіть не думала, бо сьогодні вона здається дешевою.
‼️ Але знижка не робить непотрібну річ потрібною.
Якщо покупка за 2 000 гривень замість
5 000 так і залишиться лежати без діла,
ви заплатили 2 000 гривень заради відчуття, що заощадили 3 000.
Як на мене, така собі ціна за відчуття себе заощадливою людиною 😂😂😂.
Що робити і як вберегти свої гроші?
В моєму уроці з критичного мислення є вправа №11: «Мала знижка»
Ви бачите:
«Стара ціна: 5000 грн. Нова: 2000 грн».
Перша реакція:
«3000 гривень економії. Треба брати».
Тепер приберіть першу цифру.
Уявіть, що товар завжди коштував
2000 грн.
🔤
🧠 Більше про критичне мислення на моєму безкоштовному уроці «Щеплення від помилок».
- Як перестати помилятись.
- Як перестати себе дурити.
- Як не дати себе ошукати.
🔗 Посилання на безкоштовний урок «Щеплення від помилок»
Не дозвольте вашу здатність думати перекреслити так само, як стару ціну!
KARPACHOFF
Чому ви залишаєтеся з людиною, яка завдає вам болю, і як ухвалити рішення?
Іноді ми сприймаємо партнера так, ніби це дві різні людини.
Один — люблячий, ніжний і турботливий. Інший — холодний, той, хто принижує, ігнорує або зраджує.
Психіка розділяє ці образи й продовжує чекати, що «поганий» зникне, а «хороший» повернеться. Тому людина залишається у стосунках не лише з реальним партнером, а й із його бажаною версією.
Щоб ухвалити рішення, ці два образи необхідно поєднати.
Крок 1. Відокремте факти від інтерпретацій
Розділіть аркуш на дві частини:
— що людина робить, коли вам із нею добре;
— що вона робить, коли завдає вам болю.
Записуйте лише дії, які можна спостерігати. Не «він мене цінує», а «він цікавиться моїм станом і виконує обіцянки». Не «він токсичний», а «під час конфлікту він зникає на кілька днів».
Не пояснюйте його поведінку втомою, травмами, важким дитинством або страхом близькості. Зараз завдання — побачити реальність, а не знайти їй виправдання.
Крок 2. Поєднайте дві частини
Прочитайте обидва списки поспіль і сформулюйте:
«Це одна людина. Вона здатна давати мені близькість — і вона ж поводиться зі мною таким чином».
Необхідно утримати обидві частини одночасно: не знецінювати все хороше через біль, але й не скасовувати завданий біль спогадами про хороше.
Саме це й називається інтеграцією образу об’єкта.
Крок 3. Визначте не наміри, а повторюваний сценарій
Запитайте себе:
— це одинична ситуація чи стійка модель стосунків?
— людина визнає завдану шкоду чи переконує мене, що я все перебільшую?
— після розмов змінюється її поведінка чи лише слова?
— я люблю реальні стосунки чи досі чекаю, якими вони колись стануть?
Стосунки слід оцінювати не за найщасливішими епізодами й не за обіцянками, а за сценарієм, який регулярно повторюється.
Крок 4. Визначте свої межі та потреби
Сформулюйте максимально конкретно:
— що саме завдає вам болю;
— чого ви хочете натомість;
— що для вас допустимо обговорювати;
— що є принципово неприйнятним;
— які наслідки настануть, якщо ситуація не зміниться.
Фраза «стався до мене краще» надто абстрактна. Конкретне формулювання звучить інакше:
«Коли виникає конфлікт, мені важливо, щоб ми його обговорювали, а не припиняли спілкування на кілька днів. Якщо це триватиме, я не зможу залишатися в таких стосунках».
Крок 5. Спробуйте домовитися
Домовленість можлива лише тоді, коли обидві людини визнають проблему й готові брати участь у її розв’язанні.
Обговоріть:
— який формат стосунків підходить кожному;
— що має змінити кожен із партнерів;
— як саме це проявлятиметься в поведінці;
— скільки часу ви готові дати на зміни;
— як ви зрозумієте, що домовленість працює.
Важливо спостерігати не лише за реакцією людини під час розмови, а й за її подальшими діями.
Якщо у відповідь ви отримуєте звинувачення, знецінення, маніпуляції або чергові обіцянки без змін, це також є відповіддю.
Крок 6. Перевірте результат у реальності
Не оцінюйте стосунки наступного дня після розмови. Подивіться, чи змінюється повторюваний сценарій протягом узгодженого періоду.
Поставте собі три запитання:
— чи стало у стосунках більше безпеки та взаємності?
— чи дотримуються домовленості без постійних нагадувань?
— чи бачу я стійкі дії, чи знову живу надією?
Крок 7. Зробіть вибір
Якщо домовитися вдалося й обидва партнери справді змінюють спосіб взаємодії, стосунки можуть розвиватися далі.
Якщо людина не хоче або не здатна нічого змінювати, залишаються два варіанти:
— прийняти, що саме так вона будує стосунки, і вирішити, чи готові ви із цим жити;
— визнати несумісність і піти.
Прийняття не означає схвалення, прощення чи обов’язку терпіти. Воно означає відмову від фантазії, що людина обов’язково стане іншою.
Ви обираєте не між її «хорошою» та «поганою» версіями. Ви обираєте стосунки із цілісною людиною — такою, якою вона проявляється в реальності.
KARPACHOFF
Друзі, хочу запросити вас долучитися до мого наукового дослідження про формування публічного образу в соціальних мережах.
Буду вдячний, якщо ви заповните коротку анкету про те, як ви мене сприймаєте. Це займе близько 5 хвилин.
Від вас — внесок у науку, від мене — результати дослідження.
Всім дякую!
👇 Долучитися до дослідження https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSeXZ-4if_WbMrw7One_FJwDLuTb7n0xDZc3DjQdSf5o0YK5lg/viewform
KARPACHOFF
‼️Друзі, якийсь збоченець із моїм фото у профілі писав від мого імені всяку маячню. Його акаунт забанили.
🔖І ще раз звертаю увагу на те, що треба користуватися критичним мисленням і не вірити всьому, що бачите в Інтернеті.
🙏Перепрошую у всіх, хто зіткнувся із цією неприємною ситуацією у мене на сторінці.
KARPACHOFF
Дослідження фінансової поведінки за посиланням https://forms.gle/uCTPUq1hRFZNMtzH7
KARPACHOFF
🎯 Є такий спосіб досягнення мети — соціальне зобов'язання.
Але якщо придивитись до нього уважніше, то це стає схоже на витончений тип збоченного ставлення до себе
Далі може бути трошки неприємно, але це такий собі тест на те, що для вас важливіше:
- ілюзія власної ефективності, яка в кінці кінців заведе вас в глухий кут,
- чи неприємна правда, прийнявши яку ви зможете впливати на власне життя, таки зробивши його справды приємними?
👂🏻 Чули про такий спосіб досягнення мети?
- «Публічно оголоси про свою мету».
- «Пообіцяй заплатити гроші, якщо не виконаєш».
- «Зроби так, щоб тобі було соромно відступити».
Це продають як ефективний спосіб досягати цілей.
І він справді може спрацювати.
Так само працює батіг рабовласника.
Раб теж виконує роботу, коли знає, що господар покарає його за бездіяльність.
І тут виходить дуже жорстка і неприємна правда ВАМ ПОТРІБЕН ГОСПОДАР, БО ВИ НЕ МАЄТЕ ПРАВА КЕРУВАТИ СОБОЮ
Поки ніхто не дивиться, ви нічого не робите.
🎭 Тому вам потрібні наглядачі, контролери й судді.
- Люди, перед якими буде соромно.
- Люди, які посміються з вашої невдачі якщо у вас не вийде.
- Люди, яким доведеться віддати гроші якщо не зробите запланованого.
Ви добровільно віддаєте їм право керувати вами, бо самі собою керувати не навчилися. І дарма.
ВИ НАЗИВАЄТЕ СТРАХ ДИСЦИПЛІНОЮ
Ви працюєте не тому, що зробили вибір.
Не тому, що розумієте сенс мети.
Не тому, що здатні витримувати труднощі.
Ви працюєте, щоб вас не принизили, не засудили не покарали.
Це не сила волі.
Це слухняність наляканої людини, яка рухається лише тоді, коли бачить підняту палицю.
🧠 Механізм уже сформований:
Пообіцяйте мене “покарати”. Інакше я не зрушу з місця».
ВАС МАЄ ЛЯКАТИ НЕ МЕТА ЯКОЇ ВИ НЕ ДОСЯГЛИ. НАЙСТРАШНІШЕ ЦЕ ВАША БЕЗПОРАДНІСТЬ
Можливо, ви схуднете.
Завершите проєкт.
Вивчите мову.
Заробите гроші.
Але щойно зникне господар із батогом, ви знову почнете змивати своє життя в унітаз бо це єдина дія яку ви можете зробити.
💪🏻 Бо ви ненавчилися діяти.
Ви навчилися підкорятися (це таке собі вітання з дитинства. Де головними були слухняність і підкорення.)
ВИ ПЛАТИТЕ ЗА ДРІБНУ ПЕРЕМОГУ ВЛАСНОЮ СВОБОДОЮ
Одна досягнута мета здається великою перемогою.
⚙️ Але стратегічно ви програли.
Ви закріпили переконання, що
- без чужого нагляду нічого не варті.
- без загрози не здатні діяти.
- вашою поведінкою повинні керувати страх, сором і покарання.
Досягення мети закінчиться.
Рабська модель залишиться.
ПЕРЕСТАНЬТЕ ШУКАТИ ТОГО, ХТО БИТИМЕ ВАС ДОСТАТНЬО СИЛЬНО
Не шукайте нового контролера.
Не вигадуйте нового покарання.
Не збільшуйте суму, яку втратите.
Не збирайте аудиторію, перед якою буде соромно.
📝 Запитайте себе:
1. Чому я не здатний діяти без загрози?
2. Чому чужий осуд сильніший за моє власне рішення?
3. Чому мені потрібен господар, щоб прожити моє життя?
4. Хто керуватиме мною, коли ніхто не дивитиметься?
👀 Доросла людина не наймає собі наглядача. Вона
- визначає, чого хоче.
- Приймає рішення.
- Діє.
- Зривається.
- Аналізує помилки.
- Змінює стратегію.
- І продовжує рухатися без публічного батога біля голови.
Якщо ви здатні працювати лише з-під палиці, не дуріть себе не називайте це дисципліною. Називайте речі своїми іменами:
Ви ще (чомусь) не навчилися бути господарем власного життя.
✍️ В психоаналітичному коучингу є ціла низка тем, які водночас пов'язані зі здібністю досягати мети і бути господарем свого життя.
- Це і відсутність контакту зі своїм власним (справжнім) бажанням,
- і імперативи суперего,
- і конфлікти усвідомленого бажання з безсвідомим,
- і розуміння, чому те, що нас лякає, є більшою мотивацією, ніж те, що нас надихає.
І це все не складні речі, як може скластися на перший погляд.
Це механізми нашої психіки, розуміння яких дозволяє вам перестати бути рабом чужої думки.
Якщо вам ця тема цікава, дайте мені про це знати.
І в наступних дописах ми розберемося з зазначеними темами.
KARPACHOFF
Продовження попереднього поста👇
📌 Іграшка, якою змушували ділитися
Чого це вчить дитину:
«Твоє насправді тобі не належить. Інші мають право отримати це, навіть якщо ти не хочеш».
🗣 Можливі переконання:
«Моє “ні” нічого не означає».
«Захищати своє — егоїстично».
«Потреби інших важливіші за мої».
⏳ До чого це може призвести:
Складнощі з особистими межами, нездатність відмовляти, надмірна поступливість, автоматична готовність віддавати свій час, гроші та сили. Зовні людина погоджується, але всередині накопичує образу. Можлива й протилежна реакція: надмірна прив’язаність до речей, недовіра й гострий страх, що в неї знову щось заберуть. Діти вже в ранньому віці розуміють особисту належність речей і силу права власності, тому добровільно поділитися та бути змушеним віддати — психологічно різні ситуації.
📌 «Через тебе мама засмутилася» або «Подивись, до чого ти мене довів»
Чого це вчить дитину:
«Ти відповідаєш за емоції дорослих, а їхнє невдоволення означає, що ти зробив щось погане».
🗣 Можливі переконання:
«Я винен, якщо хтось поруч засмучений або роздратований».
«Я повинен стежити за настроєм інших».
«Мої бажання можуть завдати людям болю».
«Щоб усі були спокійні, я маю бути зручним».
«Якщо людина на мене злиться, це означає, що я справді винен».
⏳ До чого це може призвести:
Людина постійно зчитує чужий настрій, намагається всіх заспокоїти й бере на себе відповідальність за емоції інших. Вона відмовляється від власних потреб, щоб нікого не засмутити, виправдовує чужу агресію та відчуває провину навіть тоді, коли об’єктивно нічого поганого не зробила. У дорослому житті це може перетворитися на роль рятівника, болісне догоджання та нездатність відрізнити власну відповідальність від чужої.
ЗАГАЛЬНИЙ НАСЛІДОК ТАКИХ СИТУАЦІЙ
Якщо вони повторювалися постійно, дитина могла засвоїти цілу систему переконань:
✔️«Моє тіло не знає, чого потребує».
✔️«Чужа думка важливіша за мій комфорт».
✔️«Одна помилка перекреслює все».
✔️«Мої речі та межі мені не належать».
✔️«Випадкова невдача означає, що я поганий».
✔️«Перед авторитетами потрібно мовчати».
✔️«Пишатися собою соромно».
✔️«Я відповідаю за емоції інших».
✔️«Заради збереження стосунків потрібно відмовитися від себе».
Дитина поступово засвоює, що безпека, любов і прийняття залежать від її покори та зручності. Вона вчиться ігнорувати власне тіло, боятися помилок, відмовлятися від особистих меж, мовчати перед авторитетами, приховувати свої досягнення, відповідати за чужі емоції й будь-якою ціною уникати конфліктів.
У дорослому житті зовнішнього контролю може вже не бути, але всередині продовжує звучати знайомий голос: «Не відмовляй. Не помиляйся. Не сперечайся. Не висовуйся. Не засмучуй інших. Зроби все, щоб тебе не покинули».
🔴 Але варто розуміти
ДИТИНСТВО ВЖЕ ЗАКІНЧИЛОСЯ.
НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТЯЧИМ ВИСНОВКАМ КЕРУВАТИ ДОРОСЛИМ ЖИТТЯМ
Упізнайте своє правило. Перепишіть його. І наступного разу зробіть не так, як вас навчили, а так, як обираєте ви.
ВАМ УЖЕ НЕ П’ЯТЬ РОКІВ
Ви більше не зобов’язані доїдати, мовчати, бути зручними й боятися помилок. Збережіть цей допис як нагадування: тепер правила свого життя встановлюєте ви.
KARPACHOFF
Те, що сьогодні здається рисою характеру, часто виявляється способом пристосування, якого ви навчилися ще в дитинстві. Тоді він допомагав зберегти любов і уникнути покарання. Тепер — заважає жити власним життям.
Зазвичай світогляд людини — це не результат її свідомого вибору.
Це результат поведінки і слів які вона чула в дитинстві від батьків.
📌 «Не сперечайся зі старшими»
Чого це вчить дитину:
«Вік і статус дають людині право вирішувати, що є правдою, а твоя думка нічого не важить».
🗣 Можливі переконання:
«Старші завжди мають рацію».
«Я не маю права заперечувати авторитетній людині».
«Мої аргументи не мають значення, якщо переді мною хтось впливовіший».
⏳ До чого це може призвести:
Людина не здатна захищати себе перед керівниками, викладачами, чиновниками та владними партнерами. Вона може погоджуватися з несправедливими вимогами, терпіти приниження й мовчати навіть тоді, коли добре розуміє, що інша людина помиляється. Згодом це перетворюється на страх конфліктів, покору перед статусом і нездатність відстоювати власні інтереси.
📌 Змушували доїдати, коли ти вже не хотів
Чого це вчить дитину:
«Ти не можеш довіряти власному тілу. Дорослі краще знають, голодний ти чи ситий».
🗣 Можливі переконання:
«Мої відчуття неправильні».
«Я повинен терпіти дискомфорт, якщо цього хочуть інші».
«Відмовляти не можна».
⏳ Можливі наслідки:
Людина гірше розпізнає голод і насичення, їсть через почуття провини, доїдає зайве, не помічає потреб власного тіла. У ширшому сенсі їй може бути складно сказати «ні», зупинитися або відмовитися від того, що їй уже неприємно. Дослідження пов’язують дитячий тиск щодо їжі зі слабшим інтуїтивним харчуванням і проблемними харчовими патернами в молодому дорослому віці.
📌 «Не хвалися»
Чого це вчить дитину: «Пишатися собою, говорити про свої здібності й визнавати власні досягнення — соромно».
🗣 Можливі переконання:
«Інші самі повинні помітити, чого я вартий».
«Визнавати власні сильні сторони непристойно».
«Щоб мене приймали, я повинен бути скромним і непомітним».
⏳ До чого це може призвести:
Людина применшує свої здібності, знецінює результати власної праці й ніяковіє, коли її хвалять. Їй складно презентувати себе, просити підвищення, називати гідну вартість своєї роботи та претендувати на кращі можливості. Поки інші впевнено демонструють навіть посередні результати, вона мовчить про справжні досягнення й чекає, що її цінність помітять без слів.
📌 Термінове прибирання перед приходом гостей
Проблема не в самому прибиранні, а в атмосфері паніки, сорому й страху чужої оцінки.
Чого це вчить дитину:
«Важливо не те, як ми живемо, а те, яке враження справляємо».
🗣 Можливі переконання:
«Наше справжнє життя потрібно приховувати».
«Якщо люди побачать недосконалість, вони нас засудять».
«Чужа думка важливіша за мій спокій».
⏳ До чого це може призвести:
Тривога перед гостями, виснажливе прибирання, сором за звичайний побут, неможливість запросити когось спонтанно. Людина може витрачати багато сил на створення бездоганного образу й боятися, що інші побачать її справжнє життя. Вона звикає не жити, а постійно готувати декорації для чужого погляду.
📌 Виривали аркуш через одну помилку й змушували переписувати все начисто
Чого це вчить дитину:
«Одна помилка знецінює всю роботу».
🗣 Можливі переконання:
«Або ідеально, або ніяк».
«Помилятися соромно».
«Мої зусилля нічого не варті, якщо результат недосконалий».
«Щоб мене прийняли, я не маю права на помилку».
⏳ До чого це може призвести:
Перфекціонізм, страх починати, прокрастинація, нескінченне виправлення деталей, болісне ставлення до критики. Людина може кидати майже завершену роботу через один недолік або взагалі нічого не робити, щоб не зіткнутися з можливою помилкою. Авторитарне виховання, психологічний контроль і батьківська критика пов’язані з формуванням дезадаптивного перфекціонізму.
⬇️ Продовження — у наступному пості.
KARPACHOFF
🤔 Існують переконання, яких ми не обираємо й майже ніколи не перевіряємо.
Вони входять у нашу свідомість раніше, ніж ми набуваємо здатності ставити запитання, а тому сприймаються не як одна з можливих точок зору, а як частина світобудови.
🥣 Один із найпоширеніших міфів нашої культури це важливість супів у раціоні.
Твердження, що суп це обовʼязковий - хибне.
Але воно настільки глибоко вкоренилося у східноєвропейській культурі, що запитання
«А чому, власне, шлунку обов’язково потрібен суп?»
нерідко сприймається майже як провокація.
Ніби йдеться не про харчову звичку, а про заперечення законів фізіології.
Сучасна медицина не вважає суп обов’язковим для здорового раціону.
Відмову від супів не вважають причиною гастриту, виразкової хвороби чи якогось особливого «зношування» або «подразнення» шлунка. До сновних причини хвороб шлунка належать інфекція *Helicobacter pylori*, нестероїдні протизапальні препарати, аутоімунні порушення, алкоголь, хімічні ушкодження та деякі інші стани.
Відсутності борщу в цьому переліку немає.
Застав дурня Богу молитись
то він і лоба розіб'є.
Міф про суп виник не випадково. У ньому змішалися
- реальні спостереження,
- застарілі медичні уявлення,
- економічна необхідність,
- організація громадського харчування та характерна помилка мислення: якщо щось корисне хворому, отже, воно неодмінно корисне і здоровому.
Упродовж століть хворим і тим, хто одужував, справді давали бульйони
Але те, що корисно хворим не обовʼязково корисно здоровим
Милиці корисні людині зі зламаною ногою, але з цього не випливає, що здорові люди повинні щодня ходити на милицях для профілактики переломів.
Сендвіч із м’ясом і овочами, запитий водою, не стає небезпечним лише тому, що воду подали окремо.
А жирний пересолений суп із невеликою кількістю овочів не стає автоматично корисним лише тому, що його інгредієнти плавають у бульйоні.
Суп був не медичним винаходом, а вдалою харчовою технологією. Він дозволяв використовувати жорстке м’ясо, кістки, залишки продуктів, сезонні овочі та крупи; робив їжу теплою, ситною та зручною для великої родини.
Саме економічна ефективність допомогла супу набути статусу норми.
У всьому винна радянська влада
У 1960-х роках у їдальнях поширилися комплексні обіди, до яких зазвичай входили салат, суп, основна страва та компот. Шкільне харчування також закріплювало суп як незмінну частину денного приймання їжі.
Для системи це було зручно. Суп дешевий і його легко готувати великими обсягами.
А людина, яка з дитячого садка щодня бачила перед собою обов’язкове «перше», починала сприймати таку послідовність як медично обґрунтовану.
Але те, що суп зручний для їдальні, зовсім не випливає, що його відсутність небезпечна для окремої людини. Це різні рівні міркування, які в побутовій свідомості злилися в один.
Якби людському шлунку справді була потрібна щоденна тарілка рідкої страви, ця потреба була б біологічною, а отже, однаковою для всіх народів. Але характер споживання супів надзвичайно відрізняється в різних культурах. Уже це свідчить, що йдеться не про фізіологічну потребу,, а про історичну звичку.
Є народи, які майже не їдять супів і не хворіють через це.
Історія обов’язкового супу — хороший приклад того, як формуються догми.
Спочатку було просте спостереження: ослабленій людині легше випити теплий бульйон, ніж з’їсти повноцінний твердий обід.
Потім бульйон став символом відновлення й турботи.
Економіка зробила суп центральною стравою
А побутове мислення завершило його: якщо суп дають хворим, дітям і відпочивальникам у санаторіях, отже, без нього здорова людина неодмінно захворіє.
Між твердженнями «суп може бути зручною та корисною їжею» і «суп необхідний кожній людині для збереження здоров’я шлунка» лежить величезна логічна прірва.
Здоровий глузд важливіший за здоровий шлунок. Шлунок ще можна вилікувати, а звичку сліпо вірити в будь-яку маячню — майже ніколи. Тому перевіряйте переконання, перш ніж робити їх правилами свого життя.
Бо відсутність супу навряд чи зробить вас хворими, а відсутність критичного мислення — легко.
Знаєте, кому це варто надіслати?
KARPACHOFF
Прожитий день обміну і поверненню не підлягає.
Ця інструкція (чекліст) допоможе зрозуміти, чи не доведеться одного дня шкодувати про своє нереалізоване життя.
Якщо тобі буде неприємно усвідомлювати те, що написано далі, не хвилюйся, просто гортай стрічку далі і вже за годину ти про все це забудеш.
Так само, як забуваєш про власні мрії, цілі та наміри. Але якщо хочеш інший сценарій, я про це тут теж написав.
1. Постійно чекай слушного моменту.
Не починай, доки не матимеш достатньо грошей, знань, упевненості, часу та підтримки.
2. Намагайся відповідати чужим очікуванням. Обирай професію, партнерів і спосіб життя, які добре виглядають в очах інших. Власні бажання вважай примхами.
3. Порівнюй свій початок із чужими результатами. Дивись на людей, які працювали роками, і роби висновок, що в тебе немає таланту.
4. Бійся помилок більше, ніж бездіяльності. Краще нічого не зробити, ніж зробити недосконало. Через кілька років назви втрачені можливості «долею».
5. Багато плануй, але не переходь до дій. Читай книжки, дивись лекції, складай списки й обговорюй свої наміри. Відчуття підготовки чудово замінює реальний рух.
6. Залишайся там, де тобі погано, лише тому, що вже багато вклав. Робота, стосунки чи проєкт — неважливо. Минулі втрати повинні виправдовувати майбутні.
7. Не говори прямо. Чекай, що близькі самі здогадаються, чого ти хочеш. Потім ображайся, що вони не вміють читати твої думки.
8. Відкладай складні розмови. Дозволь маленькій проблемі вирости настільки, щоб її можна було розв'язати лише великою катастрофою.
9. Завжди шукай винних. Батьки, країна, колишні партнери, суспільство й невдалий гороскоп повинні відповідати за твоє життя. Тільки не ти.
10. Ігноруй власне тіло. Спи мало, рухайся рідко, харчуйся випадково та працюй до виснаження. Здоров'ям займешся пізніше — якщо воно залишиться.
11. Витрачай увагу і час на те, чого не можеш змінити. Читай усі новини, сперечайся з незнайомцями й оцінюй чуже життя. На власне часу залишитися не повинно.
12. Вважай зайнятість розвитком. Заповнюй кожну хвилину справами, щоб випадково не запитати себе, куди й навіщо ти рухаєшся.
13. Тримайся за людей, яким ти не потрібен. Доводь свою цінність тим, хто вже вирішив її не помічати.
14. Живи минулим або майбутнім. Згадуй, як добре було колись, або уявляй, як прекрасно буде потім. Теперішній момент використовуй винятково для очікувань і спогадів.
15. Переконай себе, що часу ще багато. А потім одного дня скажи, що вже надто пізно.
16. Обирай знайомий дискомфорт замість незнайомої невизначеності. Тримайся за нецікаву роботу та нудні стосунки й називай це «стабільністю».
І головне: ніколи не визнавай, що життя складається з маленьких щоденних виборів. Називай усе випадковістю, обставинами або долею.
Так значно зручніше просрати його, не помітивши власної участі.
Але якщо ти хочеш інший сценарій, можна почати з цього:
Чекаєш слушного моменту → зроби перший крок сьогодні, в гірших з можливих умов, з тим, що маєш зараз. Слушний момент — вигадка, яка виправдовує очікування.
Порівнюєш свій початок із чужим результатом → порівнюй себе тільки з собою місяць тому. Раз на тиждень — одна конкретна зміна на папері.
Боїшся помилки більше за бездіяльність → постав дедлайн на недосконалий результат цього тижня. Здай "недостатньо добре" замість нічого, бо 50% від чогось краще ніж 100% від нічого
Багато плануєш, мало робиш → на кожну годину читання/лекцій — одна дія в реальності. Немає співвідношення 1:1 — це не підготовка, а прокрастинація в костюмі продуктивності.
Тримаєшся за вкладене → питання не "скільки я вклав", а "почав би я це сьогодні, знаючи те, що знаю зараз". Ні — значить вихід, а не ще один рік.
Не говориш прямо → наступного разу, коли чекаєш, що здогадаються, скажи прямо в ту ж хвилину. Одне речення, без натяків.
Тримаєшся за тих, кому не потрібен → якщо ця людина зникне з життя завтра, хто зникне насправді — вона чи твоя надія на неї.
Живеш минулим або майбутнім → одна дія на день, яка має значення тільки сьогодні, без зв'язку з "було" чи "буде".
Міняй щось, поки ще не пізно.
KARPACHOFF
❓ Тест
А раптом ви ідіот?
KARPACHOFF
✍️ Реєстрація на серію прямих ефірів на тему «Дитячі істерики під контролем» за посиланням
https://psychoanalytic.coach/land/pak/hysterics/?utm_source=tg&utm_campaign=may&utm_content=vid1905