компот із метеликів 🦋 · репост
* у Різдво наші миші поводяться пристойніше якось тихіше скромніше я зателефонував до тебе сказати що зовсім не зимно і ще сказати мамо я в шапці переклад сергій муштатов #арсеній_ровінський
компот із метеликів 🦋 · репост
* у Різдво наші миші поводяться пристойніше якось тихіше скромніше я зателефонував до тебе сказати що зовсім не зимно і ще сказати мамо я в шапці переклад сергій муштатов #арсеній_ровінський

компот із метеликів 🦋 · репост
Юрій Тарнавський
компот із метеликів 🦋 · репост
千鳥 так тихо неначе враз замовкли тисячі птахів
компот із метеликів 🦋 · репост
Царство тіньків знайомі дерева не прощаючись щезають, як колишні найближчі друзі, на асфальті лишаються болісні слова з тирси, гілля та опалого листу. Тіньки намагаються укоротити собі віку, інші - видовжуються до неможливості - тимчасові тату, Звістки про те, що вони, ріднесенькі, на щиті, все горло тепер набите павутинками індіанського літа, немов приторною солодкою ватою з раннього дитинства. Про що наступним буде вести мову гід перед здивованим натовпом іноземців у місцях нашої сили? Які свіжі тріщини він ще їм покаже? Чи згадає, що наше безтурботне минуле перетворилося на міську легенду? Чи казатиме про можливості віддушин у нічних тривожних подихах, згадуватиме імена тих, опускаючи раптово погляд до клумб вогняних чорнобривців, вони, мов віддалене світло наприкінці тунелю. Його питатимуть, які татуювання тіньків зображено на голій змерзлій руці осоння? І хто цей майстер тату? #ярослав_гадзінський
компот із метеликів 🦋 · репост
стрельнуло коліно слів над печінкою а під диханням зовсім забракло чогось ситного: пів жмені білого моху – гіркого у кипʼятку пів іншої – людського намовляння намуркоченого пошепки упритул набування
компот із метеликів 🦋 · репост
показуємо в школі одне одному сліди щеплення від туберкульозу на перерві. нас всіх ніби забичкували. міряємося, кому більше дісталося, міряємося, коло сильніше любили, чия медсестра вправніше робила уколи. ми ще не знаємо, як мірятися болем. і навіть не здогадуємося, що немає щеплення від памʼяті. скільки всього нам доведеться навчитися переживати самостійно.
компот із метеликів 🦋 · репост
яким кольором пофарбувати вогонь? він хотів би вчинитись таким мов кульбаба яка раптово розквітла першою і не обпікати людина уміє проте обернути добре на зле — чорний вогонь оселився тут і випльовує все чого ми навчили його; він звик танцювати поки ридає ненависть від нас неохоче прийнявши ніхто не просив: «вогню, не печи» а тільки плювали: «не будь, вогню» Дарина Чупат #грань_поезії
компот із метеликів 🦋 · репост
— коли ми танцюватимемо? — після того як вітер нападе на наші доми збудовані на піску а вони вистоять бо серед них Той хто полюбив кожну піщину і волосинку на головах — твоїй і моїй
компот із метеликів 🦋 · репост
стоїмо нерішуче немов життя це римований вірш який слід написати одразу начисто чи пісня хвали котру чуєш уперше і мусиш продовжити не помилившись не бійся в кінці ми поробимо літачки з цієї гори зіпсованих аркушів а тоді будемо їх запускати співаючи виголошуючи викликуючи і промовляючи
компот із метеликів 🦋 · репост
Царство тіньків знайомі дерева не прощаючись щезають, як колишні найближчі друзі, на асфальті лишаються болісні слова з тирси, гілля та опалого листу. Тіньки намагаються укоротити собі віку, інші - видовжуються до неможливості - тимчасові тату, Звістки про те, що вони, ріднесенькі, на щиті, все горло тепер набите павутинками індіанського літа, немов приторною солодкою ватою з раннього дитинства. Про що наступним буде вести мову гід перед здивованим натовпом іноземців у місцях нашої сили? Які свіжі тріщини він ще їм покаже? Чи згадає, що наше безтурботне минуле перетворилося на міську легенду? Чи казатиме про можливості віддушин у нічних тривожних подихах, згадуватиме імена тих, опускаючи раптово погляд до клумб вогняних чорнобривців, вони, мов віддалене світло наприкінці тунелю. Його питатимуть, які татуювання тіньків зображено на голій змерзлій руці осоння? І хто цей майстер тату? #ярослав_гадзінський
компот із метеликів 🦋 · репост
ДОПОКИ останній місяць осені. іще усе – живе, хоча, уже вмирає. іще щовечір з рани небокраю багряна кров здовж Вінниці тече. іще довкола стільки гіркоти, іржі і піни, ніжності і болю! іще повітря м’якше алкоголю, і не п’янить між віршами, як ти. ще перехожі ніжні і сумні, іще природа кориться людині, ще почуття підшкірні і судинні, а голоси гортанні і грудні. іще тепло торкається руки, іще в земних легенях повно диму, іще слова паруються не з тими, з якими скоро вмерзнуть у рядки. ще стільки листя кублиться в траві, іще довкола праведність і спокій, ще німота немислима – допоки Господь за руку зиму не привів. Сергій Татчин
компот із метеликів 🦋 · репост
Відчуття старіння У цьому році ще більше самотності — осінній вечір. Йоса Бусон
компот із метеликів 🦋 · репост
The Polar Bear his coat resembles the snow deep snow the male snow which attacks and kills silently as it falls muffling the world to sleep that the interrupted quiet return to lie down with us its arms about our necks murderously a little while #вільям_карлос_вільямс
компот із метеликів 🦋
ПАВЛО ТИЧИНА * * * По хліб шла дитина — трояндно! : тікайте! стріляють, ідуть. Розкинуло ручки — трояндно… Ні бога, ні чорта — на бурю! : гей, стійте! знайдем і в церквах. Знялось гайвороння — на бурю… Серпень 1917
компот із метеликів 🦋
МАКСИМ БОРОДІН * * * світ згенерований за сім діб може це була безкоштовна версія розрахована на мінімальну кількість запитів тому все таке крихке і недосконале люди хвилі птахи мурахи світлячки колись і ми помремо не здогадуючись що вже вийшла нова версія десь там
компот із метеликів 🦋 · репост
THE LITTLE BROTHER Back then the streets were made of goose down. The ice-cream man rang his bell and threw bricks at the little children, who in turn set his truck on fire. Yes, | remember every little blade of grass I ever set foot on, and the flowers, the flowers I would have sold my mother’s life for. . . . Grandmother’s cooking could have killed us all, but it didn’t. We grew strong and massive butting and swatting one another at the table over rights to the last slab of charred meat. Father and mother cackled and howled at our ferocity. And grandmother was flattered that we so adored her dainties. Summer nights we’d roam the streets, hungry for love or something gooey and strange. The girls couldn’t stay away from us, or if they could, we’d catch them and make them listen to our jokes and feel our muscles. It was a harmless game and I, for one, never got anywhere with them, except lonelier and more depressed. My brothers were such liars I never believed a word they said. They all had been in jail for spitting on cops. Now if that isn’t stupid! But when they left home before me I cried each time. And all these years later I don’t know where even one of them lives, not one letter or phone call. Still, no one can take my memories, and who would want them, anyway, my souvenirs? #james_tate
компот із метеликів 🦋 · репост
Дмитро Кремінь * * * Ще й червінь кленову до куп не згребли байдужі двірнички, похмурі, як бонзи... Греби, мій Хароне, до світла — з імли, з камінного віку — до берега бронзи. Осінньому степу тепер бронзовіть, ковтаючи бризки морозу солоні. Мені ж ця кленова надчахнута віть — мов рідне дитя в чужоземнім полоні. Я вірю, що степ цей ніколи не вмре. Курган у степу ніччю трактор заоре. І тільки вершечок його не зоре, бо де ж ти, вечірня, світитимеш, зоре? Яких перемчало над нами століть, кого перемчала ти, зоряна ноче? Опівночі хтось на кургані стоїть. А зірка палає, а трактор — гуркоче...
компот із метеликів 🦋 · репост
Ярослав Павуляк * * * Мені в дитинстві з деревця крутого Нетлінний тато вистругав дорогу. Вона давно пропала десь, одначе Була то мудра забавка дитяча. Гойдалася колиска піді мною, Гойдався я з дорогою крутою. Тулив її до рота від нестями І все глодав молочними зубами. Була тоді одна з дитячих мук — Мені дорогу виривали з рук. Ховали поза спину чи в рядно, А я не міг без неї все одно. Щоб не згоріла — заглядав у піч, Второпати не міг у чому річ. Аж потім повертали, щоб замовк, Коли об землю головою товк.
компот із метеликів 🦋 · репост
Катерина Міщенко ОКРАДЕНА Ліжко постелити для чужого чоловіка, що ніколи не ступить сюди, сісти скраєчку, пригладить подушку, подивитися його очима в усібіч, скинути сорочку і — лягти. Прокинувшись вранці серед руїн і попелищ, вимести, вичистити, вишкребти перли і сміття з долу й душі. Пішки пройти півжиття до вечора, Защемити в грудях страх і страждання, склівши, як грудка, душити зойк від зорі до зорі, чекаючи доторку холодного простирадла.
компот із метеликів 🦋 · репост
А як я тепер зустріну тебе? А ніяк. І голос в тумані гублю, що вівцю паршиву. Торкаюся хрестика срібного - аж змія на шиї. Торкаюся губ сполотнілих - аж кров і сталь. І місто скидаю з плечей, наче шаль парчеву. Так просто - мене розгорнув і перелистав знічев'я. Аж потяг, немов по живому, - іде, іде. Аж соняхи сходять на чорному полі колій. А де ми тепер побачимося? А ніде. Ніколи. 11.11.2023
Поки порожньо
Поки порожньо
Хочете бачити більше?
Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.
Спробувати TelepostUA