80-та окрема десантно-штурмова Галицька бригада
«Після першого пострілу завжди приходить більше впевненості. Відчувається піднесення, хочеться працювати ще і ще. Перша моя вражена ціль, памʼятаю, це був склад з мінометними мінами. З третього пострілу попали, здоровенний вибух був, це було гарно». Андрій на псевдо «Дрон» — командир гармати у 80-й Галицькій бригаді. До лав підрозділу десантник долучився на початку повномасштабного російського вторгнення. «Я приїхав, думав, автомат дадуть і вперед-вперед, а виявилось, ще є артилерія. До цього я з нею знайомий не був, коли побачив гармату подумав: ого, це що за танк? Потім побратими почали ділитися досвідом, навчати і так я став артилеристом». Тоді артилерія стала однією в головних складових ударної сили української армії. Гармати та люди працювали на межі можливого. Це допомогло зупинити ворога в боях поблизу селища Білогорівка Луганської області. «Така інтенсивність пострілів була, 30 пострілів по відчуттях за дві хвилини робили. Заряджаючий в 2С1 «Гвоздика» від порохових газів навіть свідомість втратив. Йому надали допомогу, все добре закінчилось. А замість нього потім заряджав командир гармати, адже роботу зупиняти не можна було». Так само розрахунок Андрія нищив ворога і на Донбасі. В Кліщіївці за кілька хвилин вдалося розбити колону важкої техніки окупантів.Тоді артилеристи вже починали працювати спільно з операторами ударних БпЛА. «Їхала російська колона, танк спереду, три БТРа і танк позаду. Команда до бою, команда вогонь. Підбиваємо танк, колона не знає куди ру