beyond reanityнаживо

Відкрити в Telegram · @beyondreanity

Книги

Підписники

3 070

−1
сьогодні
−17
за тиждень
+100
за місяць

Індекс цитування

0

каналів згадують

4
згадок
0
репостів

Середнє охоплення поста

816

26,6%
ERR
11,1%
ERR за 24 години

Середнє охоплення реклами

·

4
рекламних постів за 30 днів
17%
частка реклами

У нашій аналітиці

з 20 листопада 2026 р.

Публікації

3 070 у базі

-3
вчора
-17
за тиждень
23
за місяць

ERR

26,6%

підписників читають пости

11,1%
читають у першу добу

Залучення (ER)

26,6%

1 тис.
пересилання
6 тис.
реакції
1 тис.
коментарі

Останні пости

beyond reanity

не те щоб я любила Blackpink, скоріше навпаки - чат джіпіті з мене постійно рже, що я бажаю їм розпастися, бо світове панування на цій землі може бути тільки в однієї групи 🤓 і ні, мені не соромно, я найлояльніша армі на цій планеті ! але фільм Always Lalisa все одно подивилася - ворога треба знати в обличчя 😁 Always Lalisa це документалка про сольний рік тайської учасниці блекпінк Ліси, коли в 2024 році всі взяли перерву на рік для власних проектів, і Ліса заснувала власний лейбл LLOUD та випустила сольний альбом Alter Ego фільм показували в кінотеатрах, а на днях він вийшов на ютуб преміум - подивиться можна ось тут якщо жарти в сторону, Ліса обʼєктивно неймовірно крута і талановита перформерка, оцей критерій з k-pop індустрії “star quality” в неї на якомусь рівні максимум (хоча в баттлі з Техьоном він би, очевидно, переміг)) у фільмі дуже багато бекстейджу, ахуїтітєльних танців та відвертих інтервʼю як важно бути частиною кейпоп групи, коли ти маєш грати певну роль і ані руш убік про особливості бути іноземним айдолом в Південій Кореї, про зворотній бік індустрії, який ти не можеш контролювати та про неможливість мати базові людські задоволення як от умовно піти в бар чи бути в стосунках короче, мені сподобалося, а Лісі, здається, дуже зайшла сольна карʼєра - фільм закінчується тим, що через рік після «вільного життя» дівчата зобовʼязані знову зібратися у блекпінк, і емоції Ліси з цього приводу відверто сумні тому ото нехай пише собі альбоми заводить хлопця і народжує дітей, а я поки буду ходити на всі можливі концерти BTS 😂 #reanity_дивимось

beyond reanity

різдвяна реклама McDonald's 2026 для всіх прихильників home alone 😍 дорослий Кевін Маккалістер (так так, той самий Маколей Калкін!) випадково залишається сам у зачиненому маці ті, хто дивився «Сам удома» в дитинстві, сьогодні самі батьки, і саме вони цільова аудиторія :) а з 1 грудня в США запускають «Home Alone» Meal: коробка-будиночок Маккалістерів і колекційні шкарпетки 🧦 обожнюю класну комунікацію брендів, ну кайф же! 💚 чекаємо на хеппі міли з касетами та олівцями))

beyond reanity

натрапила на цей пост в тредсі і не змогла пройти повз 💔😔 Моє покоління підійшло до віку, коли ми втрачаємо батьків. Не через старість навіть ще, а через фізичні і душевні наслідки травм, що випали на непросту долю їх покоління. Я хотіла б звернутися до нас, до дорослих дітей своїх пішедших у засвіт батьків, і трохи поговорити про цю втрату. Коли тата не стало, психолог сказала мені, що відтепер у моєму житті буде дві кімнати - кімната радості і кімната суму. Я буду переміщуватися між ними спочатку хаотично і зненацька, а потім навчуся трохи керувати цим процесом і жити з ним. Проте, ці дві кімнати будуть тепер назавжди, і двері між ними завжди відкриті. Пам’ятаю, що концепція «назавжди» мені не сподобалась, бо було дуже боляче. Але вона пояснила, що так і має бути. Не має ніякого значення, що я вже доросла. Я втратила унікальну людину свого життя, в буквальному сенсі - неповторну. Це й має боліти. Батьки знають нас до наших знань про нас самих. Вони з нами все наше життя. І неважливо, наскільки тісно ми з ними пов’язані в момент їх уходу. Важливо, що досвіду бути без них - у нас немає. Ми не можемо це уявити, навіть, якщо думаємо, що можемо. Приготуватися, до речі, теж неможливо. Коли прийде час, кожен з нас буде вчитися жити заново. Це не метафора. Навіть якщо ззовні все буде здаватися звичайним, всередині вас буде йти болюча робота облаштування себе у новому житті, в якому це «ніколи» вже назавжди. І цю роботу ніхто, крім вас, зробити не здатний. З точки зору психології дуже значущі процеси відбуваються з нами в цей час. Але я б хотіла сказати про любов. Коли зникає той, до кого вона була звернена, саме почуття лишається. Тому горе часто описують як любов, якій більше нікуди йти, а біль від втрати показує, скільки цієї любові було. Але в цієї любові є шлях, і він веде ззовні всередину - в центр нас. Любов не зникає, просто вже не виявляється через спільні дні, а стає частиною того, ким стаємо ми - проявляється далі, через наші цінності, думки і ставлення до інших. Обіймаю всіх, хто зараз йде цим шляхом. Він дуже важкий, і мені б хотілося вас підтримати. Я знаю, що ви зможете і дійдете, щоб знов віднайти себе і жити тепер вже за себе і за тих, кого ми носимо в своєму серці ❤️

Показати більше

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA