Archive artifactsнаживо

Відкрити в Telegram · @archivartifacts

Підписники

28

−12 633
сьогодні
+298
за тиждень
−1 349
за місяць

Індекс цитування

0

каналів згадують

3
згадок
0
репостів

Середнє охоплення поста

2 061

16,3%
ERR
4617,9%
ERR за 24 години

Середнє охоплення реклами

·

1
рекламних постів за 30 днів
0%
частка реклами

У нашій аналітиці

з 20 листопада 2026 р.

Публікації

12 656 у базі

-58
вчора
298
за тиждень
311
за місяць

ERR

16,3%

підписників читають пости

4617,9%
читають у першу добу

Залучення (ER)

16,3%

3 тис.
пересилання
16 тис.
реакції
2 тис.
коментарі

Останні пости

Archive artifacts

Товариство, вечір п'ятниці же ж! Розповідайте і показуйте, що читаєте. Я сиджу без світла, але із купою заряджених лед-ламп. І читаю фантастичну і титанічну роботу Сашка Зінченка. Сашко мій добрий товариш, історик і у певному сенсі вчитель. Принаймі я йому вдячний за науку за роки спільної праці на "Історичній правді" та телебаченні (так, у моїй біографії є й така нотка) Книжка - це неймовірно цікавий і скурпульозний аналіз того, як розвалився совок і чому саме українці його розвалили. У Сашка завжди було легке перо і ця книжка дуже легко читається. Ви просто і легко переноситесь із кабінету Буша старшого до кабінету Кравчука та його розмови із ГКЧпістом. Словом - рекомендую. А що у Вас? Що в планах, що було, що зараз? Показуйте #що_Читають_любителі_архівів п.с. Для учасників, котрі приєдналися до каналу сьогодні і цього тижня (а я знаю, що Вас трошки є). То це вже класична рубрика перед вихідними. Ми розповідаємо один-одному, що читаємо і обговорюємо. Не встидайтесь - доєднуйтесь. Тут читають не лише історичну літературу. Авторі і адмін каналу - читає й детективи і романи про відьом)))

Archive artifacts

Діти репресованих: совєтська влада карала навіть найменших У Радянському Союзі репресії не обмежувалися арештами й розстрілами дорослих. Діти «ворогів народу» також ставали жертвами державного терору: їх вилучали з родин, розлучали з братами й сестрами, відправляли до дитбудинків або депортували за сотні кілометрів від дому. Оперативний наказ НКВД № 00486 від 15 серпня 1937 року передбачав переслідування членів родин засуджених за політичними статтями. За час цієї операції по всьому СРСР вилучили понад 25 тисяч дітей. За цією статистикою — конкретні людські долі. Дітей Романа Шухевича, Марію та Юрія, після арешту матері розлучили й відправили до дитбудинків на Донеччині. Богдан Сорока народився у львівській в'язниці «Бригідки», де перебувала його заарештована мати Катерина Зарицька. Дворічного Ярему Світличного після арешту матері, правозахисниці Надії Світличної, співробітники КГБ таємно вивезли до сиротинця у Ворзелі, приховавши це від родичів. А дев'ятирічна Дзвінка Калинець залишилася без батьків після їхніх арештів у 1972 році. Особливо цинічно виглядала ця політика під час масових депортацій. Лише в межах операції «Захід» у жовтні 1947 року із західних областей України вивезли 77 791 людину, серед них — 23 240 дітей віком до 15 років. Родинні зв'язки використовували й для психологічного тиску на заарештованих: погрожували забрати дітей, ув'язнити дружин або позбавити батьківських прав. Радянська репресивна система намагалася зламати не лише окремих людей, а й цілі родини, позбавляючи дітей дитинства, дому та близьких. Джерело: Галузевий державний архів СБУ (ГДА СБУ), ф. 9, оп. 1, спр. 81-сп. 📜Канал "Архівні Артефакти"

Archive artifacts

Євген Тимченко: мовознавець, якого радянська влада оголосила ворогом Євген Тимченко (1866–1948) — один із визначних українських мовознавців, дослідник історії, граматики, фонетики та лексики української мови. Він був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка та Українського наукового товариства, а також автором першого українського перекладу фінського епосу «Калевала». Однак його наукова діяльність стала приводом для переслідувань: у 1933 році Тимченка звільнили з Інституту мовознавства ВУАН, звинувативши в «націоналістичній діяльності на мовному фронті». У серпні 1938 року, у віці 71 року, науковця заарештували. За обвинуваченням в участі в антирадянській націоналістичній організації його засудили до п'яти років заслання в Красноярський край. Навіть там поруч із ним залишалася цивільна дружина Ксенія Низюк, яка домоглася дозволу супроводжувати чоловіка, попри його серйозні проблеми зі здоров'ям. У 1943 році Тимченко повернувся до Києва, а згодом знову працював в Інституті мовознавства. Реабілітували його лише 1989 року. Окрема трагічна історія — особистий архів ученого. Під час арешту в нього вилучили наукові праці, листування та інші документи. Тимченко неодноразово звертався до НКВД із проханнями розшукати й повернути неопубліковані роботи, але марно. Ймовірно, частину архіву знищили в березні 1939 року: відповідно до акта співробітників НКВД, вилучене особисте листування спалили як таке, що нібито не мало цінності. Сьогодні документи кримінальної справи Євгена Тимченка зберігаються у фонді 263 ЦДАГО України (справа № 61823, томи 1–3). 📜Канал "Архівні Артефакти"

Показати більше

Хочете бачити більше?

Безкоштовно доступні 7 днів динаміки та 10 останніх постів. Історія за 3 місяці й за рік, уся реклама та вивантаження будуть у підписці.

Спробувати TelepostUA